РОЗВИТОК ЕМПАТІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

Анотація

Мета роботи – вивчити проблему емпатійності у студентів-медиків, когнітивний та емотивний напрямки емпатій.

Основна частина. Вивчення проблеми емпатії в психології має досить тривалу історію. Емпатія визначається як здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої людини, тварини чи будь-якого антропоморфізованого предмета; як суто емоційний феномен, що репрезентує процес співпереживання – співчуття – внутрішнього прийняття; як осягнення емоційного стану  іншого, як проникнення в переживання іншої людини; як здатність прилучатися до емоційного життя іншого, розділяючи його переживання; як “учуття” в позицію іншого, вміння поставити себе на його місце; як почуття, що передає духовне єднання. Ми провели емпіричне дослідження, у якому вибіркою стали 37 студентів ІV курсу Чернівецького медичного університету і використовувалися методики В. В. Бойка для діагностики емпатії та Дж. Тангней для вимірювання почуття провини та сорому. Здатність до емпатії разом з розвитком таких базових і загальнолюдських моральних за характером почуттів, як провини та сорому, що визначають етичну спрямованість самосвідомості особистості, є професійно важливими якостями для представників допомагаючих професій, зокрема медика.

Висновок. Велінням часу є необхідність дослідження рівня емпатійних здібностей студентів-медиків та їх постійний розвиток як важлива складова частина високих професійних і медичних якостей сучасного лікаря.