СИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПЕДІАТРІВ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ТА ОСВІТНІ ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Анотація. Симуляційне навчання (SBL) є невід’ємним елементом сучасної медичної освіти, який забезпечує безпечне, стандартизоване й контрольоване середовище для набуття клінічних, комунікативних і професійно-етичних компетентностей. У системі післядипломної підготовки педіатрів симуляційні технології створюють умови для відпрацювання клінічних навичок, діагностичного мислення, роботи в команді, лідерства, емпатії та емоційної стійкості – ключових складників компетентного фахівця. Поєднання теоретичної підготовки з практичними ситуаціями дає змогу формувати компетентнісний підхід, який замінив традиційну модель передачі знань і орієнтує освіту на результат. У статті проаналізовано еволюцію симуляційного навчання від базових тренінгів до високофідельних комплексних систем, що імітують реальні клінічні ситуації. Детально розглянуто педагогічні та психологічні аспекти навчання через досвід, об’єктивний структурований клінічний іспит (OSCE), сценарно орієнтовані симуляції та використання стандартизованих пацієнтів як методи оцінювання клінічної компетентності. Наголошено на значенні дебрифінгу, рефлексії та культури зворотного зв’язку як чинників формування професійної відповідальності та здатності до самооцінки. Висвітлено міжнародні стандарти симуляційного навчання, розроблені провідними професійними спільнотами, та адаптацію цих підходів у післядипломній освіті України. Окреслено основні виклики впровадження SBL: недостатнє технічне забезпечення, обмежену кількість сертифікованих інструкторів, потребу у міжкафедральній взаємодії та оновленні навчальних планів. Підкреслено, що системна інтеграція симуляційних методів у підготовку педіатрів сприятиме підвищенню клінічної компетентності, розвитку культури безпеки, формуванню гуманістичних цінностей і зміцненню пацієнт-орієнтованої медицини в Україні.