ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Анотація

Анотація. У статті визначено основні етапи ґенези системи цінностей майбутніх лікарів в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст., що сприяє розумінню особливостей формування аксіологічних засад вищої медичної освіти в динаміці історичних викликів. Охарактеризовано два періоди становлення системи цінностей майбутніх медиків в Україні: радянський (1950–1991), який відображав розвиток вищої медичної освіти у геополітичних межах УРСР, та національно-державницький (1991–2020-ті роки), що відповідає трансформаційним освітнім процесам в умовах відродження та становлення незалежної держави Україна. У межах радянського періоду виокремлено субперіоди: «інституційно-ідеологічний» (1950 – початок 1960-х років), «громадсько-просвітницький» (1960-ті – початок 1970-х років) та «науково-дослідницький» (1970–1980-ті роки). Однією з тенденцій радянського періоду була просвітницька діяльність представників медичної інтелігенції (викладачів медичних інститутів, лікарів, учасників руху «шестидесятників»), які артикулювали демократичні, гуманістичні та національні цінності. У межах національно- державницького періоду визначено субперіоди: «законодавчо-біоетичний» (1991–2009), у межах якого відбулося юридичне закріплення демократичних засад функціонування сфери охорони здоров’я в Україні, упровадження біоетики як міждисциплінарної галузі наукового знання та навчальної дисципліни у медичних ЗВО, спрямованої на формування біоетичних цінностей; «концептуальний» (2009–2014), пов’язаний із затвердженням аксіологічних основ медичної професії в Етичному кодексі лікаря, розвитком різних біоетичних концепцій; «глобально-трансформаційний» (2014–2022), позначений пошуком шляхів удосконалення системи цінностей майбутніх лікарів відповідно до нових умов освітнього процесу та глобальних викликів (війна, пандемія).