ЕФЕКТИВНІСТЬ І БЕЗПЕКА АЛЬТЕРНАТИВНИХ СХЕМ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З КРИПТОКОКОВИМ МЕНІНГОЕНЦЕФАЛІТОМ ТА ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ

Д. В. Мирошниченко; Д. Г. Живиця

doi:10.11603/1681-2727.2021.3.12489

Автор(и)

Д. В. Мирошниченко Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України» https://orcid.org/0000-0002-9102-2170
Д. Г. Живиця Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України» https://orcid.org/0000-0003-0248-0995

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2021.3.12489

Ключові слова:

ВІЛ-інфекція, криптококовий менінгоенцефаліт, амфотерицин В дезоксихолат, флуконазол, гостре пошкодження нирок

Анотація

Україні не вирішена проблема ефективного і безпечного лікування ВІЛ-інфікованих пацієнтів з криптококовим менінгоенцефалітом (КМ) у зв’язку з недоступністю флуцитозину і вкрай обмеженими можливостями використання амфотерицину В дезоксихолату.

Метою дослідження була оцінка ефективності й безпеки використання монотерапії флуконазолом порівняно з комбінацією амфотерицин В дезоксихолат і флуконазол для лікування пацієнтів з КМ на фоні ВІЛ-інфекції.

Пацієнти і методи. Провели ретроспективне, когортне дослідження, в яке був включений 71 дорослий пацієнт. Хворих поділили на дві групи – у групу 1 було включено 49 осіб, які отримували лікування комбінацією амфотерицину В дезоксихолату (0,7-1 мг/кг маси тіла на добу внутрішньовенно) і флуконазолу (800 мг на добу). У групу 2 було включено 22 пацієнти, які отримували монотерапію флуконазолом у високих дозах (800-1200 мг на добу). Тривалість індукційної терапії в обох групах була мінімум два тижні. У фазі консолідації пацієнти отримували флуконазол 400 мг на добу впродовж восьми тижнів. Для оцінки ефективності використовували підрахунок летальності у групах через 2 і 10 тижнів лікування. Оцінка безпеки включала виявлення токсичних ефектів, тяжких побічних реакцій і контроль лабораторних показників впродовж періоду спостереження.

Результати досліджень та їх обговорення. Через 14 діб лікування показники летальності у групі 2 були у 3,6 разу менше, порівняно з групою 1 – 4,5 % (95 % ДІ: 0,1-22,8 %) і 16,3 % (95 % ДІ: 7,3-23,7 %), відповідно, але при цьому не відрізнялися (Р=0,17) статистично. У групі 1 на 25-у добу лікування померло 14/49 (28,5 %), в той час, як у групі 2 лише 2/22 (9 %), але до кінця 10-го тижня спостереження показники летальності в обох групах зрівнялися (Р=0,76) – 36,4 % (95 % ДІ: 17,2-59,3 %) проти 32,6 % (95 % ДІ: 20-47,5 %). Загальна кумулятивна виживаність за цей період також не відрізнялася (Р=0,47) і склала 67,1 % у групі 1 і 57,2 % у групі 2. Серед побічних реакцій впродовж 10 тижнів лікування зареєстрована суттєва різниця (Р<0,01) за частотою розвитку гострого пошкодження нирок – 87 % у групі 1 порівняно з 27 % у групі 2.

Висновки. Ефективність альтернативної схеми лікування пацієнтів з КМ на фоні ВІЛ-інфекції із застосуванням монотерапії флуконазолом не відрізняється (Р=0,17) від комбінації амфотерицин В дезоксихолат плюс флуконазол і 10-тижнева летальність за групами складає 36,4 % (95 % ДІ: 17,2-59,3 %) і 32,6 % (95 % ДІ: 20-47,5 %), відповідно. Частота гострого пошкодження нирок на фоні використання амфотерицину В дезоксихолату складає 87 % порівняно з 27 % при монотерапії флуконазолом.

Біографії авторів

Д. В. Мирошниченко, Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України»

асистент кафедри інфекційних хвороб державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України»

Д. Г. Живиця, Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України»

д. мед. н., професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України»;

Посилання

WHO (2018). Guidelines for the diagnosis, prevention, and management of cryptococcal disease in HIV-infected adults, adolescents and children. (Geneva: World Health Organisation).

EACS (2020). Treatment Guidelines version 10.1, PART VI, 108-109.

Rajasingham, R., Smith, R.M., Park, B.J., Jarvis, J.N., Govender, N.P., Chiller, T.M., Denning, D.W., Loyse, A., & Boulware, D.R. (2017). Global burden of disease of HIV-associated cryptococcal meningitis: an updated analysis. The Lancet. Infectious Diseases, 17 (8), 873-881.

Tenforde, M.W., Shapiro, A.E., Rouse, B., Jarvis, J.N., Li, T., Eshun-Wilson, I., & Ford, N. (2018). Treatment for HIV-associated cryptococcal meningitis. The Cochrane Database of Systematic Reviews, 7 (7), CD005647.

Tenforde, M.W., Gertz, A.M., Lawrence, D.S., Wills, N.K., Guthrie, B.L., Farquhar, C., & Jarvis, J.N. (2020). Mortality from HIV-associated meningitis in sub-Saharan Africa: a systematic review and meta-analysis. Journal of the International AIDS Society, 23 (1), e25416.

Li, Y., Huang, X., Qin, Y., Wu, H., Yan, X., & Chen, Y. (2020). What is the most appropriate induction regimen for the treatment of HIV-associated cryptococcal meningitis when the recommended regimen is not available? Evidence from a network meta-analysis. Frontiers in Pharmacology, 11, 963.

Loyse, A., Burry, J., Cohn, J., Ford, N., Chiller, T., Ribeiro, I., Koulla-Shiro, S., et al. (2019). Leave no one behind: response to new evidence and guidelines for the management of cryptococcal meningitis in low-income and middle-income countries. The Lancet. Infectious Diseases, 19 (4), e143-e147.

Pasquier, E., Kunda, J., De Beaudrap, P., Loyse, A., Temfack, E., Molloy, S.F., Harrison, T.S., & Lortholary, O. (2018). Long-term Mortality and Disability in Cryptococcal Meningitis: A Systematic Literature Review. Clinical Infectious Diseases: An Official Publication of the Infectious Diseases Society of America, 66 (7), 1122-1132.