Інфекційні хвороби

КОРОНАВІРУСНА ХВОРОБА У ВАГІТНИХ

2022-04-05T13:14:31+03:00

Наукові дані про вплив COVID-19 на вагітність продовжують накопичуватися. Ще на початку пандемії COVID-19 достеменний ступінь ризику під час вагітності був невизначеним, що впливало на психічне здоров’я таких жінок. Багато досліджень демонстрували відсутність впливу SARS-CoV-2 на перебіг вагітності. Але наявність шкідливих ефектів інших коронавірусних інфекцій під час вагітності, зокрема SARS i MERS, примусило фахівців ставитися до цієї проблеми досить обережно. Тому інфікування SARS-CoV-2 навіть теоретично в цьому плані не може бути винятком. Широкомасштабні дослідження, що тривають й досі, значно розширили уявлення про цю важливу проблему.

Розглянуті клінічна картина COVID-19 у вагітних, патологія вагітності та плода, асоційовані з цією хворобою, перинатальне інфікування новонароджених SARS-CoV-2, плацентарне зараження плода вірусом, відповідь материнських антитіл на SARS-CoV-2 та пасивний імунітет при COVID-19.

НОВІ ВІРУСНІ КЛІЩОВІ ІНФЕКЦІЇ В ХХІ СТ. ТА ЇХ ЕПІДЕМІЧНА ПОТЕНЦІЯ

2022-04-04T15:10:52+03:00

На земній кулі як переносники збудників інфекційних хвороб людини кліщі посідають друге місце після комарів. У передачі вірусів роль кліщів як вектора відома вже понад 100 років. Час від часу вдається виявити нові патогенні збудники, а відомі поступово охоплюють все більші географічні території. На сьогодні взаємодія кліщ – вірус все ще перебуває на ранній стадії вивчення. Для деяких вірусів досі не відомий навіть головний кліщовий вектор. Цілком імовірно, що віруси, які переносяться кліщами, будуть продовжувати з’являтися і завдавати проблем громадському та ветеринарному здоров’ю у ХХІ столітті.

Наведено дані про деякі емерджентні хвороби та їх збудників, що передаються кліщами, які вдалося виявити в поточному столітті. Показана можливість занесення зоонозів, які були відкриті раніше, в нові регіони планети й вкорінення їх там. Наукові дослідження у цій ділянці можуть забезпечити розробку відповідного етіотропного лікування та ефективних профілактичних і протиепідемічних заходів.

АДЕКВАТНА ІМУНІЗАЦІЯ ТА СТВОРЕННЯ КОЛЕКТИВНОГО ІМУНІТЕТУ ВІД COVID-19 У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2022-04-05T13:29:49+03:00

Автори зазначають суттєву протиепідемічну неспроможність застосовуваних сьогодні коронавірусних вакцин, навіть незважаючи на значний рівень імунізації населення. Попри це, вакцинація дозволяє уникнути тяжкого або вкрай тяжкого ступеня COVID-19 і смерті від цієї хвороби.

Дискутується офіційно заявлене перевищення напруженості та захисної активності поствакцинного антиковідного імунітету, порівняно з постінфекційним.

Розглянуто проблеми правової бази вакцинації від COVID-19 в Україні. Запропоновано внести у зазначену нормативну базу нового клінічного стандарту (протоколу, положення, інструкції), що зобов’язують перед щепленням визначати для кожного конкретного пацієнта доцільність вакцинації від COVID-19 та обов’язковий конкретизований облік профілю безпеки щеплення від COVID-19 і профілю індивідуальної безпеки конкретної застосовуваної вакцини.

Наведено авторський алгоритм оцінки доцільності та безпеки вакцинації від COVID-19.

РЕАКТИВНА ВІДПОВІДЬ НЕЙТРОФІЛЬНИХ ГРАНУЛОЦИТІВ І НЕСПЕЦИФІЧНОГО ІМУННОГО ПРОТИІНФЕКЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА COVID-19

2022-04-04T15:22:43+03:00

Коронавірусна хвороба (КВХ) – це гостра респіраторна вірусна інфекція з повітряно-крапельним механізмом передачі, спричинена новим коронавірусом (SARS-CoV-2), що вражає людей різного віку і перебігає у вигляді безсимптомних, легких та тяжких форм з розвитком атипової пневмонії, тяжкого гострого респіраторного синдрому, при якому можливий летальний вислід.

Метою дослідження було встановити рівень неспецифічної реакції загального характеру та рівень реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові, неспецифічного імунного протиінфекційного захисту організму хворих на КВХ при ушпиталенні.

Неспецифічні фактори і механізми протиінфекційного захисту беруть участь у формуванні адаптивного імунітету на усіх стадіях, що підвищує їх роль у протиінфекційному захисті. Тому встановлення рівня неспецифічної реакції загального характеру неспецифічного протиінфекційного захисту організму хворих на КВХ та реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів є доволі актуальним.

ПРОФЕСІЙНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА COVID-19 У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

2022-04-04T15:34:39+03:00

Мета роботи – проаналізувати медико-статистичні дані про гострі професійні захворювання на COVID-19 серед працівників галузі охорони здоров’я Тернопільської області.

Матеріали і методи. Досліджено 122 справи гострого професійного інфікування COVID-19 медичних працівників у Тернопільській області (станом на 25.02.2021 р.). Розслідування та облік професійних захворювань було здійснено згідно з наказом МОЗ України від 25.02.2020 р. № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», а також згідно Інструкції № 374 «Про застосування переліку професійних захворювань», затвердженої спільним наказом МОЗ, Національної академії медичних наук України, Мінпраці від 29.12.2000 р. № 374/68/33.

Результати досліджень та їх обговорення. Серед медичних працівників 107 (87,7 %) лікувалися під спостереженням сімейного лікаря, амбулаторно, а 15 (12,3 %) – в умовах стаціонару. Хворі почали отримувати лікування (амбулаторне чи стаціонарне) в різні терміни хвороби – з 1-ї по 14-у добу. З числа госпіталізованих у перші два дні, пневмонію виявлено в 4 із 73, серед ушпиталених пізніше – у 8 із 49, р<0,001. РНК SARS-CoV-2 за допомогою ПЛР виявлено в середньому на (2,89±1,04) добу захворювання, тоді як негативний тест відзначено на (14,40±0,53) добу. Середня тривалість лікування склала (19,82±0,67) днів.

Комісія Держпраці дійшла висновку про гостре професійне захворювання на CОVID-19, обумовлене власною необережністю, у 2 (1,6 %) осіб, ймовірну неефективність засобів індивідуального захисту – у 23 (18,9 %), порушення посадової інструкції – у 25 (20,5 %), недбалість стосовно особистої безпеки – у 72 (59,0 %). Із 17 летальних випадків серед медичних працівників з CОVID-19 лише у 7 було підтверджено професійне захворювання на цю інфекцію.

Висновки. Найбільше повідомлень про гостре професійне захворювання CОVID-19 надійшло від молодшого медичного персоналу – 69,7 %, серед лікарів найчастіше хворіли анестезіологи (р<0,001). Серед причин інфікування працівників галузі охорони здоров’я визнано їхню необережність при наданні професійних послуг (1,6 % осіб), ймовірну неефективність засобів індивідуального захисту (18,9 %), порушення посадової інструкції – (20,5 %), недбалість про особисту безпеку (59,0 %). Велика кількість документів, що необхідні для експертизи, ускладнює процедуру підтвердження гострого професійного захворювання на COVID-19 у медичних працівників.

МАРКЕРИ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ, БАРТОНЕЛЬОЗУ І ЛЯМБЛІОЗУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КРОПИВ’ЯНКОЮ

2022-04-04T15:52:51+03:00

Мета дослідження – з’ясувати частоту виявлення серологічних і паразитологічних маркерів збудників деяких інфекційних хвороб (Лайм-бореліозу, бартонельозу і лямбліозу) в пацієнтів із кропивʼянкою.

Пацієнти і методи. Обстежено 52 хворих на кропивʼянку віком від 18 до 70 років, які протягом 2019-2022 рр. перебували на амбулаторному і стаціонарному лікуванні у КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» Хмельницької області. Чоловіків було 16 (30,8 %), жінок – 36 (69,2 %).

У сироватках крові усіх обстежених методом імуноферментного аналізу (ІФА) визначали антитіла до антигенів комплексу B. burgdorferi s. l., застосувавши тест-системи компанії Euroimmun AG (Німеччина): класу IgМ − тест-системою Anti-Borrelia burgdorferi ELISA (IgM), класу IgG − Anti-Borrelia plus VIsE ELISA (IgG). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували відповідно до рекомендацій виробника.

Сироваткові антитіла класу IgG до збудників бартонельозу (B. henselae / B. quintana) визначали в сироватці крові хворих за допомогою методу непрямої імунофлуоресценції (НІФ), застосувавши тест-системи «Mosaic for Bartonella henselae / Bartonella quintana (IgG)» компанії Euroimmun AG (Німеччина), вироблені за технологією «Біочіп».

Для виявлення лямблій готували мазок нативного матеріалу фекалій, який досліджували у світлооптичному мікроскопі при малому і великому збільшенні (об. ×8, ×40, ок. ×10), шукали цистні форми паразита. Антитіла класу IgM до антигенів лямблій у сироватках крові пацієнтів із кропив’янкою визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА), використавши набори «Лямблія-IgM-ІФА-Бест».

Результати досліджень та їх обговорення. При дослідженні за допомогою ІФА сироваток крові пацієнтів з кропив’янкою позитивні або проміжні результати наявності антитіл класів M і/або G до комплексу B. burgdorferi s. l. отримано у 22 (42,3 %) осіб із 52, негативні результати – у 30 (57,7 %).

Методом непрямої імунофлуоресценції в сироватках 4 (7,7 %) хворих із кропив’янкою діагностували специфічні імуноглобуліни класу G лише до B. henselaе.

При паразитологічному дослідженні фекалій хворих із кропив’янкою цисти лямблій знайдено у 12 (23,1 %) осіб із 52 обстежених. За допомогою методу ІФА специфічні сироваткові антитіла класу М до антигенів лямблій виявили у 3 (5,8 %) пацієнтів із кропив’янкою з 52 обстежених.

Висновки. Діагностування лямбліозу у 14 із 38 пацієнтів (36,8 %) з ідіопатичною кропив’янкою дає підстави вважати цей паразитоз тригерним фактором виникнення кропив’янки. Наявність у хворих на кропив’янку антитіл до B. burgdorferi s. l. та B. henselae може свідчити про причетність зазначених збудників кліщових інфекцій до виникнення цієї недуги. Такі обстеження пацієнтів з кропив’янкою у Хмельницькій області проведені вперше.

ДИНАМІКА ВІТАМІНУ D В CИРОВАТЦІ КРОВІ ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ГЕПАТИТОМ С ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ХОЛЕКАЛЬЦИФЕРОЛУ В КОМПЛЕКСІ З ПРОТИВІРУСНОЮ ТЕРАПІЄЮ

2022-04-04T16:05:21+03:00

Мета роботи – вивчити динаміку вмісту вітаміну D у хворих на хронічний гепатит C (ХГС) з недостатністю та дефіцитом вітаміну D при застосуванні холекальциферолу разом з противірусною терапією (ПВТ).

Матеріали і методи. До дослідження було залучено 82 хворих на ХГС з порушеним обміном вітаміну D (субоптимальний рівень та дефіцит). Хворі віком від 18 до 75 років були з підтвердженими маркерами діагностики HCV, раніше не отримували противірусного лікування; з якісним та кількісним виявленням РНК HCV (метод ПЛР), генотипу HCV; з визначеним фіброзом за шкалою METAVIR; зі згодою в участі у дослідженні.

Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльний аналіз вмісту вітаміну D в I групі (дефіцит та недостатність вітаміну D + терапія з додаванням холекальциферолу) та II групі (дефіцит і недостатність вітаміну D + терапія без додавання холекальциферолу) показує, що статус вітаміну D у хворих з його недостатністю не може відновлюватися самостійно, навіть при застосуванні противірусної терапії. Показник вітаміну D в першій групі, де до лікувального алгоритму був включений вітамін D, на старті ПВТ знижувався вміст вітаміну D: 19.9 [16.1; 25.0] нг/мл, що відповідало дефіциту вітаміну D, проте в кінці терапії рівень вітаміну D повністю нормалізувався і становив 30.7 [28.2; 35.2] нг/мл.

БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ ДИТИНИ З COVID-19 ТРИВАЛІСТЮ 68 ДНІВ

2022-04-05T13:44:29+03:00

COVID-19 у дітей не викликав занепокоєння у лікарів, оскільки діти є менш уразливими до нової коронавірусної інфекції. Незважаючи на те, що, за даними статистики, у пацієнтів дитячого віку спостерігався легкий перебіг COVID-19, на жаль, пневмонія, Кавасакі-подібний синдром, мультисистемний запальний синдром (МЗС), інфекційно-токсичний шок, міокардит розвиваються й у дітей. Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), синдром мультисистемного запалення та поліорганна недостатність – основні причини тяжкого ступеня хвороби та летальності у дітей. Описано випадок стрімкого розвитку дихальної недостатності, що потребував різних методів респіраторної підтримки, в тому числі екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО).

У наведеному клінічному випадку описано тяжкий перебіг COVID-19, ускладненої двобічною пневмонією з дихальною недостатністю III ступеня у трирічної дівчинки, яка перебувала на ЕКМО впродовж одного тижня. Діагноз підтверджено виявленням РНК SARS-CoV-2 методом ПЛР, рентгенологічним та ультразвуковим дослідженням легень.

Хвороба мала тяжкий драматичний перебіг, супроводжувалася ускладненнями під час терапії. Відчайдушна боротьба медиків за життя дитини завершилася перемогою – повним одужанням дитини.

Висновки. Загрозливі для життя стани пов’язані з COVID-19 у дітей, спричинені не тільки розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому та геморагічними ускладненнями внаслідок гепаринотерапії при використанні екстракорпоральної мембранної оксигенації, а й розвитком Clostridium difficile-інфекції при антибіотикотерапії та тривалій госпіталізації.

ЛІСТЕРІЙНИЙ МЕНІНГІТ У ДІТЕЙ – СТАН ПРОБЛЕМИ

2022-04-05T15:42:23+03:00

Висвітлено та узагальнено літературні дані, що стосуються захворюваності, особливостей клінічного перебігу та лікування лістеріозу у дітей, сучасні погляди на проблему. Найбільш розповсюдженою клінічною формою є лістерійний менінгіт. В Україні реєструється у вигляді спорадичних випадків. Описано рідкісний випадок лістеріозу з розвитком менінгіту у 4-річної дівчинки, затяжним перебігом хвороби та відсутністю чіткого паралелізму між загальним станом і динамікою змін у лікворі. Застосованим комплексом лікувальних заходів, що включали потужну антибактерійну терапію, досягнуто повного клінічного одужання хворої дитини на 28-й день стаціонарного лікування. Наведеним випадком аргументовано доцільність врахування результатів бактеріоскопічного дослідження ліквору (виявлення грампозитивних паличок) і виділення L. monocytogenes при бактеріологічному дослідженні.

ГЕНЕРАЛІЗОВАНА ФОРМА ХВОРОБИ ВІД КОТЯЧИХ ПОДРЯПИН НА ФОНІ ІМУНОДЕФІЦИТУ З УРАЖЕННЯМ ПЕЧІНКИ

2022-04-05T16:31:52+03:00

Наведено опис клінічного випадку генералізованої форми хвороби від котячих подряпин (ХКП) на фоні імунодефіциту.

У пацієнта спостерігався типовий перебіг ХКП, який спочатку проявлявся симптомами загальної інтоксикації, гарячки, реґіонарним лімфаденітом зі збільшенням пахвового лімфатичного вузла на стороні подряпини та лімфаденітами внутрішніх органів.

Разом з тим, у хворого на тлі тяжкого преморбідного фону та імуносупресії виникла генералізація інфекції – системний варіант ХКП, що проявлявся у вигляді ураження легень (плеврит), печінки (гранульоматозний гепатит), селезінки (абсцеси з подальшим їх розсмоктуванням та фіброзуванням), а також різними гематологічними проявами: анемія, тромбоцитопенія.

Такий системний характер перебігу ХКП був помилково трактований спеціалістами як ймовірний криптогенний сепсис.

ФРАГМЕНТИ СПОГАДІВ ПРО ГЕНРІХА МОСІНГА І ЙОГО РИКЕТСІЙНУ ЛАБОРАТОРІЮ

2022-04-06T11:15:29+03:00

Наведено спогади про видатного епідеміолога Генріха Мосінга – учня і послідовника творця висипнотифозної вакцини Рудольфа Вейгля. Описані факти з особистого життя Генріха Станіславовича, описано його людські якості та етичні принципи, свідчення вдалого поєднання ним науково-дослідницької роботи з потребами практичної медицини, конкретний внесок в остаточну ліквідацію висипного тифу в Радянському Союзі й сусідніх східноєвропейських країнах.

Основне місце в розповіді відведено створенню Генріхом Мосінгом лабораторії дослідження рікетсійних інфекції та її діяльності. Описано цікаві факти з особистого життя і наукової діяльності Генріха Станіславовича до, під час і після Другої світової війни. Відзначено внесок працівників лабораторії у виробництво високоефективної вакцини проти висипного тифу і розробку специфічних методів його діагностики.

Наведено дані про рецидивну теорію спорадичного висипного тифу, яку розвинув і відстояв Генріх Мосінг, й критичне ставлення до неї деяких представників провідних наукових кіл держави. Немало з фактів викладено вперше, вони доповнюють наші знання про історію боротьби з висипним тифом і відображають високоетичні та духовні риси Генріха Станіславовича Мосінга, які запам’ятав автор статті.

Х З’ЇЗД ІНФЕКЦІОНІСТІВ УКРАЇНИ

2022-04-06T11:24:33+03:00

Коротко наведено інформацію про Х з’їзд інфекціоністів України на тему: «Інфекційні хвороби: здобутки і проблеми у діагностиці, терапії та профілактиці», який відбувся 6-7 жовтня 2021 р. на базі Конгрес-центру Сумського державного університету.