ЛІКУВАТИСЯ З ПРИВОДУ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ У СТАЦІОНАРІ ЧИ АМБУЛАТОРНО – ЩО ДУМАЮТЬ ПАЦІЄНТИ?

Анотація

Мета роботи – з’ясувати ставлення пацієнтів, хворих на туберкульоз легень, до стаціонарного і амбулаторного лікування.

За складеною анкетою проведено опитування 105 хворих на туберкульоз легень. Аналізували склад хворих, їх ставлення до стаціонарного чи амбулаторного лікування, частоту і причини переривання хіміотерапії.

73,3 % опитаних хворих висловилися за доцільність стаціонарного лікування до поліпшення стану здоров’я і знебацилення, мотивуючи це небажанням заражати своїх близьких (таку думку висловили 96,0 % хворих 4-ї категорії) і кращими умовами та більшою, на їх думку, ефективністю стаціонарного лікування. Тільки амбулаторне лікування підтримують 8,6 % опитаних. Перериви в прийманні туберкулостатиків у стаціонарі в 79,2 % випадків були зумовлені їх побічною дією, на амбулаторному етапі в 65,0 % випадків байдужістю хворих за відсутності належного контролю лікування. Аналіз відповідей окремих груп хворих залежно від місця проживання, супровідних захворювань, шкідливих звичок, хіміорезистентності збудника дозволив виділити особливості ставлення цих хворих до лікування, які можуть бути враховані при виборі моделі лікування.

Висновки. При незаперечній необхідності оптимізації ліжкового фонду, повна відмова від початкового стаціонарного лікування до знебацилення і поліпшення стану здоров’я хворого передчасна. Його доцільність зумовлена епідеміологічними, соціальними чинниками, необхідністю встановлення переносності хіміотерапії та її корекції, а також складністю організації амбулаторного контрольованого лікування, особливо в сільській місцевості.