Динаміка балансу антиоксидантно-прооксидантних механізмів у внутрішніх органах під впливом артеріального джгута і реперфузії кінцівки

Анотація

В сучасних умовах значно зросла частота травм із масивною зовнішньою кровотечею, які вимагають негайного накладання артеріального джгута на кінцівку з безпечним терміном до 2-х год. В окремих роботах показана можливість розвитку ускладнень як під джгутом, так і внаслідок реперфузії кінцівки. Однак її влив на антиоксидантно-прооксидантний баланс внутрішніх органів вивчений недостатньо.

Мета дослідження. З’ясування впливу двогодинного застосування артеріального джгута і реперфузії кінцівки на динаміку антиоксидантно-прооксидантних механізмів у печінці, легенях і нирці.

Матеріали і методи. Експерименти виконано на 36 нелінійних щурах-самцях масою 200-220. У дослідних групах під тіопепнтало-натрієвим знечуленням (40 мг·кг^-1) проксимально на ліву лапку накладали смужку джгута «SWAT-T» шириною1 см на 120 хв. Тварин дослідних груп виводили з експерименту через 60 хв, 120 хв, 24 год, 7 і 14 діб після реперфузії. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут без припинення кровотоку і в подальшому виводили з експерименту через 2 год. Для дослідження брали печінку, нирку та легені. У гомогенатах зазначених органів визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), активність каталази. За співвідношенням активність каталази / вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ).

Результати досліджень та їх обговорення. У контролі інтенсивність ліпопероксидації і активність каталази збільшувалися від печінки до нирки і легень. Після реперфузії кінцівки в досліджуваних органах відмічалося зростання інтенсивності ліпідної пероксидації, про що свідчило накопичення ТБК-активних продуктів, яке в печінці було вірогідно більшим, ніж у контролі, до 14 доби, в легенях – до 7 доби, в нирці – протягом 24 год. Активність каталази в органах була істотно більшою від контролю у всі терміни спостереження з максимумом через 24 год. Показник був вірогідно більшим у нирці. Величина АПІ в нирці і легенях підвищувалася до 24 год після реперфузії кінцівки і до 14 доби знижувалася, не досягаючи рівня контролю. В печінці динаміка показника була коливальною з першим підвищенням через 1 год, зниженням – через 2 год і подальшим зростанням до 14 доби. Наведені дані вказують на тривале напруження адаптаційно-компесаторних механізмів, спрямованих на усунення патогенних чинників, зумовлених накладанням джгута, двогодинною ішемією та подальшою реперфузією кінцівки. Отримані результати вимагають подальшого поглибленого вивчення, проте вже тепер вказують на небезпечність двогодинного накладання джгута з позиції системного впливу на організм і вимагають додаткових заходів профілактики та корекції.

Висновки. Реперфузія кінцівки після двогодинного артеріального джгута супроводжується тривалою активацією процесів ліпідної пероксидації у печінці, нирках і легенях, що проявляється статистично вірогідним зростанням вмісту ТБК-активних продуктів, який в печінці перевищує контрольний рівень до 14-ї доби після реперфузії, в нирці – через 24 год, в легенях – через 7 діб. Посилення процесів ПОЛ відбувається на тлі підвищення активності каталази у всіх органах, яка досягає максимуму через 24 год і не знижується до рівня контролю через 14 діб. Баланс антиоксидантно-прооксидантних процесів в досліджуваних органах зміщений в бік посилення антиоксидантних механізмів, що вказує на тривалий оксидативний стрес в постреперфузійному періоді.