Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery <p><em><span style="line-height: 0,5em;"> Шпитальна&nbsp; хірургія - український науково-практичний журнал, який видається щоквартально. Журнал публікує статті, які охоплюють різні галузі хірургії та мають наукове й практичне значення для хірургів усіх спеціальностей.&nbsp;Журнал публікує оригінальні статті, огляди, дискусії на допомогу лікарям-практикам і дослідникам, діяльність яких пов’язана з хірургією. Статті відображають передовий досвід і результати наукових досліджень стосовно хірургічних захворювань та їх лікування. Важливою частиною редакційної політики є публікація лекцій провідних фахівців. Крім цього, журнал публікує матеріали з історії медицини, короткі обговорення клінічних випадків, повідомлення про з’їзди та конференції, рецензії.</span></em><br><em><strong><em><strong><span lang="EN-US">ISSN&nbsp;</span></strong><strong><span lang="EN-US">2414-4533 (Online), ISSN 1681-2778 (Print)</span></strong></em></strong></em></p> Ternopil National Medical University uk-UA Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука 1681-2778 <p><strong><em>Автори, які публікуються у журналі </em></strong><strong><em>«</em></strong><strong><em>Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука»,&nbsp; погоджуються з такими умовами:</em></strong></p> <p>а. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії&nbsp;<a href="http://creativecommons.org/licenses/by/3.0/" target="_new">Creative Commons Attribution License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.</p> <p>б.<a href="http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/" rel="license"><img src="https://i.creativecommons.org/l/by-nc/4.0/88x31.png" alt="Лицензия Creative Commons"></a></p> <p>в. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.</p> <p>г. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.&nbsp;<a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html" target="_new">The Effect of Open Access</a>).</p> Роль процесів ліпідної пероксидації у розвитку порушень жовчоутворювальної функції печінки за умов скелетної травми і гострої крововтрати, поєднаної з механічним ушкодженням шкіри, та ефективність PRP-терапії https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13172 <p><strong>Мета робота:</strong> з’ясувати роль процесів ліпідної пероксидації у розвитку порушень жовчоутворювальної функції печінки за умов скелетної травми і гострої крововтрати, поєднаної з механічним ушкодженням шкіри, та ефективність PRP-терапії.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>В експериментах використано 186 нелінійних білих щурів-самців масою 180–200 г, яких поділили на пʼять груп: контрольну та чотири дослідні. До контрольної групи увійшли інтактні тварин, яких тільки вводили в наркоз. У дослідній групі 1 тваринам моделювали механічне ушкодження шкіри, у дослідній групі 2 моделювали скелетну травму, ускладнену гострою крововтратою, у дослідній групі 3 ці ушкодження поєднували. У дослідній групі 4 тваринам із поєднаною травмою проводили PRP-терапію із застосуванням збагаченої тромбоцитами алогенної плазми. Через 3, 7, 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду у контрольній і дослідній групах щурів катетеризували загальну жовчну протоку і збирали жовч, в якій визначали вміст сумарних жовчних кислот. У гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активні продукти ПОЛ).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Внаслідок моделювання механічного ушкодження шкіри, скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою, та їх поєднання у печінці піддослідних тварин посилювалися процеси ліпідної пероксидації, що супроводжувалося зростанням вмісту ТБК-активних продуктів ПОЛ, вміст яких не досягав рівня контролю до закінчення експерименту. Динаміка досліджуваного показника була хвилеподібною з першим максимумом через 7 діб посттравматичного періоду і повторним – через 21 добу. Вміст сумарних жовчних кислот у жовчі до 7 доби знижувався, залишався на такому ж рівні до 21 доби, а далі до 28 доби експерименту зростав, не досягаючи рівня контролю. Зі збільшенням тяжкості травми активність процесів ліпідної пероксидації та порушення синтезу жовчних кислот в печінці збільшувалися. Внаслідок застосування PRP-терапії у групі щурів з поєднаною травмою, порівняно з тваринами без корекції, вміст у печінці ТБК-активних продуктів ПОЛ, від початку 21 доби статистично вірогідно знижувався, а вміст у жовчі сумарних жовчних кислот зростав.</p> <p>Внаслідок механічного ушкодження шкірних покривів у печінці травмованих тварин посилюються процеси ліпідної пероксидації, що сприяє сповільненню синтезу жовчних кислот мембранами ендоплазматичного ретикулуму. Застосування внутрішньодермального введення збагаченої тромбоцитами алогенної плазми знижує системні прояви травматичної хвороби, що проявляється пригніченням процесів ліпідної пероксидації в печінці та зниженням порушень функціонального стану мембран ендоплазматичного ретикулуму.</p> З. В. Смаглій Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 27 36 10.11603/2414-4533.2022.2.13172 Досвід лікування пацієнтів із сумкою Торнвальда https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13175 <p>У статті на основі даних клінічних обстежень хворих із сумкою Торнвальда оцінено ефективність хірургічного лікування методом ендоскопічного коблаторного видалення.</p> І. В. Хоружий Ю. М. Андрейчин Н. М. Романюк Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 67 69 10.11603/2414-4533.2022.2.13175 Стороннє тіло (гігантська редька) в товстій кишці https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13176 <p>У статті описано рідкісний випадок наявності стороннього тіла (гігантська редька), що через анальний отвір потрапило до нисхідного відділу ободової кишки та було видалено без лапаротомії через анальний канал без використання допоміжних інструментів.</p> А. Ю. Горолюк Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 70 71 10.11603/2414-4533.2022.2.13176 Хірургічне лікування великої ліпоми сигмоподібної кишки із розвитком товстокишкової інвагінації https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13177 <p>У статті описано казуїстичний випадок великої ліпоми сигмоподібної кишки, що призвела до розвитку товстокишкової інвагінації, з успішним хірургічним лікуванням.</p> Є. М. Шепетько М. В. Біляченко В. В. Єфремов І. М. Головащук Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 72 78 10.11603/2414-4533.2022.2.13177 Поняття про троакарну грижу як ускладнення після лапароскопічних операційних втручань: причини та частота виникнення, класифікація, методи лікування і профілактики https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13178 <p>Троакарна грижа – це тяжке ускладнення, яке виникає після різних типів лапароскопічних операційних втручань, на даний момент частота виникнення цього ускладнення не є високою. Проте внаслідок збільшення в сучасній медичній практиці лапароскопічних операційних втручань збільшується, відповідно, і кількість пацієнтів, у яких може виникати дане захворювання. Дослідження у сфері ускладнень міні-інвазивної хірургії є, безперечно, актуальними у наш час. Незважаючи на те, що це захворювання можна вважати сучасним, перший випадок троакарної грижі був описаний у лапароскопічній гінекології у 1960 р. У даній статті ми систематизуємо усі відомості про класифікацію, найпоширеніші причини утворення троакарних гриж, методи їх профілактики, лікування.</p> І. Я. Дзюбановський М.-І. Р. Варварук Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 79 82 10.11603/2414-4533.2022.2.13178 Роль і проблематика посмертного донорства та хірургічні особливості експлантації органів https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/12879 <p><strong>Мета роботи: </strong>визначити частку придатних до трансплантації органів та хірургічні особливості експлантацій органів від посмертних донорів.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідження включили 14 посмертних донорів, які відповідали критеріям безпеки потенційного донора та у яких було виконано експлантацію органів у період від травня 2021 р. до грудня 2021 р. на базі КНП КОКЛ, з них 14 % (2 особи) віком понад 60 років та 86 % (12 осіб) молодші 60 років.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>За результатами обробки даних можна стверджувати, що незважаючи на лабораторні показники безпеки донора, частина органів із різних причин непридатна для подальшої трансплантації. Окрім того, кожне третє-четверте вилучення супроводжується варіативною судинною анатомією.</p> <p>Сучасний розвиток трансплантології в нашій країні дав змогу нам у боротьбі за життя пацієнтів значно покращити результати. Так, посмертне донорство рятує життя одночасно щонайменше 4 особам. Водночас дане дослідження демонструє, що 36 % сердець, 43 % печінок та 7 % нирок при відповідності лабораторним критеріям безпеки донора не можуть бути використанні для трансплантації. Судинна варіативна анатомія має місце в 25 % експлантованих печінок та в 39 % нирок, що подовжуває як час вилучення органів, період холодової ішемії та потребує від хірурга досконаліших навиків.</p> О. О. Підопригора М. С. Загрійчук О. Є. Каніковський Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 37 41 10.11603/2414-4533.2022.2.12879 Лапаростомія у хворих на гострий поширений перитоніт https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13173 <p><strong>Мета роботи: </strong>розробка критеріїв вибору хірургічної тактики для проведення лапаростомії у хворих на гострий поширений перитоніт (ГПП) для покращення результатів їх хірургічного лікування.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Проведено ретроспективний аналіз 50 медичних карт стаціонарного хворого, померлого від ГПП. У клінічних умовах досліджено результати лікування 131 пацієнта після хірургічного лікування ГПП. В загальноприйнятий комплекс дослідження включали визначення Мангеймського індексу перитоніту, лейкоцитарного індексу інтоксикації, індексу коморбідності і ступінь операційно-анестезіологічного ризику за шкалою ASA. Крім цього, проводили вимірювання інтраабдомінального тиску за I. Kron et al. (1984), M. Cheatham et al. (1998).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>При проведенні ретроспективного аналізу медичних карт померлих хворих було встановлено, що інтубацію тонкої кишки (ТК) було виконано тільки в 14 % прооперованих хворих, а закінчення операції у вигляді лапаростоми було проведено в 10 (20 %) випадків. Щодо пацієнтів, результати лікування яких було досліджено в клінічних умовах, то у 18 (13,74 %) пацієнтів на ГПП під час закінчення лапаротомії було використано лапаростомію. У 13 випадках використовували цей метод під час первинного оперативного втручання, в 5 – під час проведення релапаротомії у хворих на післяопераційний перитоніт. В 7 випадках ми проводили інтубацію ТК відкритим способом за допомогою кінцевої ентеростомії після вимушеної резекції дистального відділу органа і за запропонованою методикою при неефективності закритої антеградної декомпресії у хворих на ГПП під час релапаротомії з приводу неліквідованого перитоніту. Використання запропонованого способу у хворих дало змогу зменшити кількість релапаротомій для закриття лапаростоми при сприйнятливому перебігу ГПП, що суттєво покращувало результати хірургічного лікування цих пацієнтів.</p> В. В. Бенедикт А. М. Продан В. М. Багрій Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 42 45 10.11603/2414-4533.2022.2.13173 Досвід лікування хронічних виразок гомілки різного генезу https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13046 <p><strong>Мета</strong> <strong>роботи:</strong> висвітлення покращення результатів лікування пацієнтів із хронічними виразками гомілки різного генезу шляхом впровадження в клінічну практику сучасних технологій діагностики та ранового дебридменту.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> До групи спостереження увійшло 125 пацієнтів із виразками гомілок різного генезу та площею виразки не менше 60 см², які проходили лікування в гнійно-септичному центрі Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова впродовж 2015–2020 рр.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Алгоритм впровадженого активного хірургічного дебридменту виразки, який включає хірургічну обробку виразки ультразвуковим кавітатором, у поєднанні із гемодинамічною корекцією кровотоку на відповідному сегменті, дав змогу вже на 3,7 добу лікування перевести рану із стану хронізації до гострого стану та розпочати вакуумну терапію ран. При досягненні готовності рани до закриття використання ксенодермоімплантації та shave-терапії дало змогу у 90 % хворих досягти повного загоєння рани при середніх строках шпиталізації 27,5 доби. Запропонований алгоритм лікування хронічних виразок гомілки після подальшого вивчення та доопрацювання може бути рекомендований для імплементації в спільну роботу відділень гнійно-септичної та судинної хірургії.</p> С. О. Косульников О. М. Бєсєдін Д. О. Кисілевський О. В. Соколов С. О. Тарнапольський К. В. Кравчено Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 46 53 10.11603/2414-4533.2022.2.13046 Дермліпектомія з герніоабдомінопластикою як раціональний принцип хірургічного лікування хворих із грижами і вентральними надлишками парагерніальних тканин https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13174 <p><strong>Мета роботи</strong> оцінити клінічну ефективність сумісного виконання вдосконалених дермліпектомій з герніоабдомінопластиками при лікуванні хворих на грижі та зовнішні деформації живота, що мають баластно-надлишкові тканини черевної стінки.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Дослідження ґрунтується на параопераційних обстеженнях і аналізі власних результатів хірургічного лікування 67 дорослих пацієнтів. Застосовано клінічні методики визначення внутрішньочеревного тиску, інтенсивності болю, вентро-сонометричні дослідження, морфологічні і статистичні методи.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Обґрунтовано раціональний принцип хірургічних втручань в умовах абдомінального ожиріння чи/та інших надлишків надапоневрозної локалізації на підставі патометричних характеристик, визначених за розмірами вентральної деформації, виразності жировмісних тканин і фіброзно-рубцевих компонентів в її складі. Доопераційно прораховані об’єми дермо-фіброліпектомій, що здійснені разом із реконструктивно-пластичними втручаннями на черевній стінці у різних категорій герніологічних хворих, суттєво знизили частоту локальних ускладнень і покращили показники якості їх життя та здоров’я.</p> А. О. Кот Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 54 60 10.11603/2414-4533.2022.2.13174 Перитонізація проленового протеза при виконанні лапароскопічної герніопластики в пацієнтів із пахвинними грижами https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13125 <p><strong>Мета роботи:</strong> оцінити ефективність перитонізації проленового протеза у ході виконання ТАПП у пацієнтів із пахвинними грижами методом електрозварювання порівняно з накладанням безперервного шва. </p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Проведено хірургічне лікування 81 пацієнта з пахвинною грижею. У всіх пацієнтів виконували транс­абдомінальну преперитонеальну пластику із застосуванням сітчастого проленового протеза стандартного розміру. У 45 пацієнтів герметизацію очеревини над протезом здійснювали за допомогою безперервного шва (1 група). У 36 герметизацію проводили за допомогою запропонованою нами методикою електрозварювання (2 група).</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Відмітили скорочення часу операції у пацієнтів другої групи (102,7 хв, проти 112,45), термінів стаціонарного (2,15, проти 2,95 дня) та амбулаторного лікування (5,15 проти 6,05 дня). У пацієнтів другої групи вірогідно (p&lt;0.05) нижчою була частота появи гематоми пахвинної ділянки у ранньому післяопераційному періоді – 8,3 %, проти 28,9 % (OR 0,22, 95 %, CI 0,06-0,86, p=0,04; χ<sup>2</sup>=4,11), пахвинної невралгії – 2,8 %, проти 20,0 % (OR 0,11, 95 %, CI 0,01-0,95, p=0,04; χ<sup>2</sup>=4,01) та парестезій пахвинної ділянки з боку операції – 11,1 %, проти 33,3 % (OR 0,25, 95 %, CI 0,07-0,84, p=0,03; χ<sup>2</sup>=4,33).</p> <p>Застосування електрозварювання для перитонізації проленового протеза у ході виконання трансабдомінальної преперитонеальної пластики дозволяє скоротити час операції, терміни стаціонарного й амбулаторного лікування пацієнтів та знизити частоту розвитку специфічних ускладнень у післяопераційному періоді. </p> І. І. Булик Р. В. Бондарєв Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 61 66 10.11603/2414-4533.2022.2.13125 Хірургічні аспекти лікування раку дистального відділу шлунка, ускладненого перфорацією, стенозом та гострою кровотечею https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13167 <p><strong>Мета роботи</strong><em>:</em> покращення результатів хірургічного лікування раку дистального відділу шлунка, ускладненого перфорацією, стенозом та гострою кровотечею.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У клініці за період від 2006 до 2020 р. проходили лікування 766 хворих із злоякісними пухлинами шлунка, які ускладнилися гострими кровотечами, стенозами чи перфорацією пухлин, що склало 2,5 % від усіх хворих, лікованих із приводу шлунково-кишкових кровотеч за час роботи центру. Рак дистального відділу шлунка мав місце у 247 (32,2 %) пацієнтів, серед яких перебіг захворювання ускладнився розвитком гострої кровотечі у 193 (78,1 %); кровотечі та стенозу – у 103 (41,7 %); перфорації – у 54 (21,9 %); перфорації та стенозу – у 35 (14,2 %); кровотечі, перфорації та стенозу – у 28 (11,3 %). Вік 173 (70,0&nbsp;%) чоловіків та 74 (30,0 %) жінок був від 19 до 90 років, а найбільше хворих було у вікових групах 61–70 років – 76 (30,7 %), та 71 – 80 років – 62 (25,1 %) пацієнтів. Співвідношення чоловіків до жінок склало 2,4:1.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Загалом із 247 хворих оперовано 115 (46,6 %): на тлі кровотечі – 61 (53,0 %); кровотечі та стенозу 52 (45,2 %); перфорації – 54 (46,9 %); перфорації та стенозу – 35 (30,4 %); кровотечі, стенозу та перфорації – 28 (24,3&nbsp;%). У групі хворих із вперше виявленим раком оперативна активність склала 49,2 % (63 із 128). Радикальні операції виконані у 81 (70,4&nbsp;%) пацієнта, паліативні та симптоматичні операції проведено у 34 (29,6 %) пацієнтів. Лімфодисекція в об’ємі D1 виконана при проведенні 7 (8,6 %) радикальних СДРШ, в об’ємі D2 – 74 (91,4 %). Загальна післяопераційна летальність склала 6,9 % (8 хворих). Після радикальних операційних втручань померло 4 (3,5 %) пацієнтів, а після паліативних і симптоматичних операцій – 5 (14,7 %). П’ятирічне виживання після радикальних операцій склало 44,5 %, а 10-річне – 8,9 %, при цьому медіана життя склала 29 місяців.</p> О. Б. Пруднікова П. В. Іванчов Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 5 9 10.11603/2414-4533.2022.2.13167 Реперфузійно-реоксигенаційний синдром при реконструкції аорто-стегнового сегмента в умовах хронічної критичної ішемії – профілактика та лікування https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13169 <p><strong>Мета роботи: </strong>покращити результати реконструктивних операцій на аорті та магістральних артеріях в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>В роботу включено 61 пацієнт з облітеруючими ураженнями аорти та артерій нижніх кінцівок із ІІ, ІІІА, ІІІВ, IV ст. хронічної артеріальної недостатності.</p> <p>Для профілактики і лікування розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому на доопераційному та післяопераційному періодах здійснювали комплексний підхід консервативного та хірургічного лікування.</p> <p>Для діагностики характеру ураження артеріального русла й особливостей гемодинамічних порушень застосовували показники ультразвукової доплерографії, дуплексного сканування, рентгеноконтрастної цифрової ангіографії. Для одержання інформації про зміни капілярного кровотоку і артеріо-венулярного шунтування крові застосовували метод лазерної доплерівської флоурометрії.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення</strong>. За об’ємом реваскуляризації аорто/клубово-стегно-підколінного сегмента пацієнтів розділили на дві групи. І група – пацієнти, яким проведено одномоментне аорто-біфеморальне алошунтування (19 спостережень) і однобічне аорто/клубово-стегнове алошунтування (11 спостережень). В ІІ групу включили 31 пацієнта, із поєднаним атеросклеротичним ураженням аорто/клубово-стегнового сегмента та стегно-підколінного сегмента. Показанням до проведення додаткової реконструкції стегно-підколінного сегмента у хворих другої групи у післяопераційному періоді слугував динамічний ультразвуковий моніторинг стану гемодинаміки стегно-підколінного сегмента, що дав змогу виявити зниження пікової систолічної швидкості та індексу резистентності.</p> І. К. Венгер І. В. Фарина Б. П. Сельський К. О. Герасимюк Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 10 15 10.11603/2414-4533.2022.2.13169 Клініко-морфологічні критерії вибору термінів лапароскопічного лікування хворих на гострий перитоніт https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13170 <p><strong>Мета роботи: </strong>вивчити можливості та терміни лікування пацієнтів із гострою хірургічною патологією, ускладненою перитонітом із пріоритетним застосуванням міні-інвазивних методів хірургічного лікування.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>В дослідження включено 98 хворих із гострою хірургічною патологією, що призвела до розвитку гострого перитоніту. Пацієнти були поділені на дві групи: дослідна група та група порівняння. Вік пацієнтів становив від 18 до 85 років, середній вік пацієнтів становив 48,8 року. Всім пацієнтам проводили загальноклінічні та інструментальні методи обстеження як у доопераційному, так і у післяопераційному періоді.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Використання відеоасистуючих методів операційного лікування сприяє більш достовірному та швидшому пошуку джерела перитоніту, кращій інтраопераційній оцінці морфологічних змін та їх корекції. Розширення показань до міні-інвазивних методів лікування при перитоніті можливе за умови подальшого доопрацювання та удосконалення техніки операцій.За результатами оцінки дослідження було встановлено, що терміни лікування гострої хірургічної патології, ускладненої перитонітом лапароскопічним методом дозволяють скоротити&nbsp; післяопераційний період в середньому на 37 <u>+</u> 2,1 %.</p> І. Я. Дзюбановський А. А. Ковальчук Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 16 22 10.11603/2414-4533.2022.2.13170 Морфологічні критерії деструкції жовчного міхура у хворих на гострий холецистит, що виник на тлі covid-2019 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13171 <p><strong>Мета роботи: </strong>вивчити морфологічні особливості жовчного міхура при гострому холециститі, що виник на тлі CoViD-2019.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Забір матеріалу для гістологічних досліджень здійснювали із проксимальної та середньої третини жовчного міхура, а також із ділянки дна. Отримані фрагменти стінки міхура після фіксації в 10 % розчині нейтрального забуференого формаліну обробляли в гістопроцесорі LogosOne та заливали в парафінові блоки. Тканинні зрізи завтовшки 5&nbsp;мкм, отримані на роторному мікротомі AMR400, забарвлювали гематоксиліном і еозином. Отримані гістологічні препарати досліджували за допомогою світлового мікроскопа Nikon Eclipse Ci-E. Для фотодокументування використовували цифрову відеокамеру Sigeta M3CMOS14000 з програмним забезпеченням Toup View. За допомогою цієї програми також здійснювали морфометрію тканинних структур. Усі гістологічні препарати були поділені на 2 групи – пацієнти, що перехворіли на гострий холецистит, та ті, що хворіли на гострий холецистит на тлі COVID-19.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>При морфологічному дослідженні жовчного міхура хворих у групі холецистит + COVID-19 встановлено, що товщина слизової оболонки перевищувала аналогічний показник першої групи на 19,4 %, відмінності щодо м’язової та серозної оболонок були несуттєвими – збільшення на 2,2 % та 1,7 %. Висота покривних епітеліоцитів регресувала на 21,8 %, також істотно – на 26,0 % – зростав відносний об’єм уражених клітин. Частка кровоносних судин зростала на 14,4 % у слизовій оболонці та на 9,8 % у м’язовій. Описана динаміка морфометричних параметрів релевантна змінам, виявленим при мік­роскопії. Так, потовщення слизової оболонки за умов поєднання холециститу та CОVІD-2019 можна пояснити більш вираженими явищами набряку та гіперемії слизової оболонки. Зменшення висоти епітеліоцитів та зростання частки пошкоджених клітин вказує на інтенсивніші деструктивні зміни епітелію. Зростання частки кровоносних судин у різних відділах стінки жовчного міхура&nbsp; не свідчить про покращення її васкуляризації, натомість є морфометричним маркером виразності гемодинамічних розладів (дилатація та повнокрів’я судин, тромбоз). У осіб старшого віку мало місце стоншення на 11,6 % м’язової оболонки. Така структурна перебудова, слід думати, негативно впливає на скоротливу функцію жовчного міхура, зменшує силу його напруження та скорочення.</p> <p>На підставі дослідження гістологічних препаратів можна стверджувати, що в патогенезі гострого холециститу, який перебігає на тлі CОVІD-2019, важливу роль відіграють гемодинамічні розлади і, зокрема, тромбоз.</p> Ю. М. Орел І. Я. Дзюбановський М. О. Ониськів Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2022-09-14 2022-09-14 2 23 26 10.11603/2414-4533.2022.2.13171