https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/issue/feed Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука 2022-12-20T12:36:31+02:00 Ihor Dzubanovskyi dzubanovsky@tdmu.edu.ua Open Journal Systems <p><em><span style="line-height: 0,5em;"> Шпитальна&nbsp; хірургія - український науково-практичний журнал, який видається щоквартально. Журнал публікує статті, які охоплюють різні галузі хірургії та мають наукове й практичне значення для хірургів усіх спеціальностей.&nbsp;Журнал публікує оригінальні статті, огляди, дискусії на допомогу лікарям-практикам і дослідникам, діяльність яких пов’язана з хірургією. Статті відображають передовий досвід і результати наукових досліджень стосовно хірургічних захворювань та їх лікування. Важливою частиною редакційної політики є публікація лекцій провідних фахівців. Крім цього, журнал публікує матеріали з історії медицини, короткі обговорення клінічних випадків, повідомлення про з’їзди та конференції, рецензії.</span></em><br><em><strong><em><strong><span lang="EN-US">ISSN&nbsp;</span></strong><strong><span lang="EN-US">2414-4533 (Online), ISSN 1681-2778 (Print)</span></strong></em></strong></em></p> https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13393 Вплив краніоскелетної травми на прояви цитолітичного синдрому в умовах краніоскелетної травми щурів різного віку 2022-12-20T11:36:36+02:00 Ю. І. Сушко gudyma@tdmu.edu.ua А. А. Гудима gudyma@tdmu.edu.ua О. А. Зачепа gudyma@tdmu.edu.ua <p><strong>Мета роботи:</strong> зʼясувати динаміку маркерів цитолізу за умов краніоскелетної травми в щурів різних вікових груп у динаміці травматичної хвороби.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> В експериментах на нелінійних білих щурах самцях трьох вікових груп (статевонезрілі віком 100–120 днів, статевозрілі щури віком 6–8 міс. і старі щури віком 19–23 міс.) в умовах тіопетал-натрієвого наркозу моделювали краніоскелетну травму. У тварин через 1, 3, 7, 14, 21 і 28 діб оцінювали аланін- і аспартатамінотрансферазну активність (АлАТ-, АсАТ-активність) сироватки крові.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Під впливом модельованої травми незалежно від віку в сироватці крові піддослідних тварин суттєво зростала активність цитоплазматичних ферментів АлАТ та АсАТ, що свідчить про розвиток синдрому цитолізу. У статевонезрілих щурів показники досягали максимуму через 7 діб й до 28 доби знижувалися, досягаючи рівня контролю. Водночас у статевозрілих та старих щурів показники досягали максимальної величини пізніше – через 14 діб і у подальшому до 28 доби теж знижувалися, проте не досягали рівня контрольної групи і залишалися істотно більшими.</p> <p>У гострий період травматичної хвороби – через 1–3 доби у статевозрілих і старих щурів спостерігали істотно більшу абсолютну величину та приріст АлАТ- та АсАТ-активності сироватки крові порівняно зі статевонезрілими. Через 7 діб величина досліджуваних показників ставала суттєво більшою у статевонезрілих щурів із подальшим більш вираженим зниженням, ніж в інших групах, що через 28 діб призводило до нормалізації показників. Водночас у статевозрілих і старих щурів показники теж знижувалися, проте істотно перевищували контрольну групу. Отримані результати вказують на вікові особливості перебігу травматичної хвороби, що вимагає подальшого поглибленого вивчення.</p> <p>У щурів різного віку розвиток синдрому цитолізу внаслідок краніоскелетної травми характеризується різними часовими й амплітудними проявами. Їх критичними точками є поглиблення цитолізу у статевонезрілих щурів через 7 діб експерименту та більша амплітуда порушень у старих щурів у період пізніх проявів травматичної хвороби.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13396 Курйозна причина виникнення гострої непрохідності травного каналу 2022-12-20T12:23:42+02:00 В. В. Бенедикт prodan@tdmu.edu.ua А. М. Продан prodan@tdmu.edu.ua О. А. Пижевський prodan@tdmu.edu.ua С. Я. Ватаманюк prodan@tdmu.edu.ua <p>У статті описано рідкісний випадок непрохідності товстої кишки, спричиненої стороннім тілом, яке видалили лапаротомічним доступом. Випадок характеризується нетиповою клінічною симптоматикою.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13397 Рідкісний випадок синдрому Грізеля в дитини 2022-12-20T12:36:31+02:00 М. Д. Процайло djyvak@tdmu.edu.ua В. Г. Дживак djyvak@tdmu.edu.ua І. О. Крицький djyvak@tdmu.edu.ua П. В. Гощинський djyvak@tdmu.edu.ua <p>У статті описано рідкісний випадок синдрому Грізеля, діагностований за допомогою сучасних методів діагностики, атиповий перебіг захворювання гострої респіраторної інфекції та їхнє успішне лікування, що запобігло подальшим ускладненням.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13386 Вибір системи оцінки тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із вогнепальними дефектами м’яких тканин на І–ІІ рівнях медичного забезпечення 2022-12-19T11:04:16+02:00 І. П. Хоменко drug2008@ukr.net Е. М. Хорошун drug2008@ukr.net В. В. Макаров drug2008@ukr.net В. В. Негодуйко drug2008@ukr.net С. В. Тертишний drug2008@ukr.net В. П. Майданюк drug2008@ukr.net Б. Вайс drug2008@ukr.net <p><strong>Мета</strong> <strong>роботи:</strong> вивчити особливості комбінації ПІ та AdTS під час діагностичних алгоритмів у ході лікувально-діагностичного процесу в поранених із вогнепальними дефектами м’яких тканин та довести ефективність.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідження було включено 342 поранені, з яких 128 – поранені основної групи та 214 – поранені групи порівняння. В основній групі на перший рівень медичного забезпечення надійшли всі 128 (100 %) поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин. Медичну допомогу за першим рівнем надавали військовослужбовці Збройних Сил України в порядку само- та взаємодопомоги в 87 (68,0 %) випадках, санітари-інструктори – в 26 (20,3 %), фельдшери – в 12 (9,4 %), лікарі – в 3 (2,3&nbsp;%).</p> <p>У групі порівняння всі 214 поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин становили вихідний потік. Після надання медичної допомоги за першим рівнем нетяжку травму за шкалою AdTS та ПІ мали 74 (34,6 %) поранених, тяжку – 112 (52,3 %) та вкрай тяжку – 28 (13,1 %). Відповідно до планіметричної класифікації вогнепальних дефектів мʼяких тканин надвеликі розміри ушкоджень мали 14 (6,5 %) поранених, великі – 70 (32,7 %), середні – 130 (60,8 %) поранених групи порівняння.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Аналіз отриманих результатів дає змогу зробити висновок про необхідність визначеня тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин на рівнях медичного забезпечення саме за запропонованою методикою. Швидка об’єктивна оцінка тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин була невід’ємною складовою вибору диференційованої тактики надання хірургічної допомоги пораненим із мультимодальним підходом до реконструкції вогнепальних дефектів мʼяких тканин інфузійно-трансфузійної терапії і визначення можливості виконання медичної евакуації. Таким чином, шкалу AdTS та ПІ слід вважати комплексними діагностичними критеріями тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин, які дають змогу оцінити стан периферичного кровотоку і своєчасно оптимізувати методи інтенсивної терапії та обрати відповідну хірургічну тактику лікування.</p> <div id="gtx-trans" style="position: absolute; left: 200px; top: 428px;"> <div class="gtx-trans-icon">&nbsp;</div> </div> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13388 Зміни магістрального артеріального та венозного кровотоку і шкірної мікроциркуляції від величини медичної еластичної компресії при лікуванні венозної трофічної виразки 2022-12-19T14:59:33+02:00 В. І. Русин fedjapavuk111@gmail.com Ф. М. Павук fedjapavuk111@gmail.com В. Я. Федусяк fedjapavuk111@gmail.com <p><strong>Мета роботи: </strong>визначити вплив еластичної компресії на венозну та артеріальну швидкість магістрального кровотоку нижньої кінцівки та шкірну мікроциркуляцію тильної частини стопи при лікуванні венозних трофічних виразок.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів із варикозною хворобою в стадії декомпенсації. Серед них було 9 (60 %) жінок та 6 (40 %) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив (56±5,7) року. У всіх субʼєктів дослідження вимірювали індекс кісточково-плечового тиску, глибокостегново-підколінний індекс, індекс регіонарної перфузії, tcpO<sub>2</sub>, tcpCO<sub>2</sub>, швидкість артеріального кровотоку в стегновій артерії (AFV) та швидкість венозного кровотоку (VFV) дистальніше сафенофеморального співустя. Після виконаних замірів наступні заміри проводили після застосування еластичного медичного трикотажу різного класу компресії.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> При I класі компресії (15–21 мм рт. ст.) виявлено значні зміни в показниках на 12 % (p&lt;0,01). Швидкість артеріального кровотоку зменшилась у 2 рази порівняно із вхідними даними при максимальному тиску четвертого класу компресії (p=0,0001). TcpO<sub>2</sub> мав тенденцію до зниження і при четвертому класі компресії (&gt;46 мм рт. ст.) і становило (61,2±1,3) мм рт. ст. (p=0,0001). Значення транскутанного тиску кисню знижувалось при зростанні тиску еластичної компресії. З іншого боку, значення tcpCO<sub>2</sub> значно зросли вже при І класі компресії (p=0,0001) і далі збільшувалися до кінця дослідження. Аналізуючи зміни транскутанного тиску вуглекислого газу встановлено, що його значення зросли на 40 % порівняно із вхідними даними (p=0,0001). Значення індексу регіонарної перфузії знижуються починаючи із рівня тиску в 10 мм рт. ст., як і показник tcpO<sub>2</sub>, тому застосування ІРП може слугувати критерієм вибору для діагностики ступеня ішемії.</p> <p>Венозна швидкість кровотоку в стегновій вені знижується на 22 % при компресії у 15 мм рт. ст., а при максимальному тиску еластичної компресії зниження венозної швидкості порівняно із початковою від норми становило 78 % (p=0,0001). TcpCO<sub>2</sub> значно зростає при компресії 15 мм рт. ст. (p=0,0001), також паралельно із зменшенням індексу регіонарної перфузії, яке починається при зовнішній компресії 15 мм рт. ст. (p&lt;0,05), що є свідченням погіршення перфузії шкіри тилу стопи у хворих з варикозною хворобою в стадії декомпенсації.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13259 Концентрація лідокаїну в крові при внутрішньовенному та епідуральному Введенні при обширних резекціях печінки 2022-10-19T21:16:23+03:00 Р. А. Зацаринний podop-elena@ukr.net О. О. Підопригора podop-elena@ukr.net <p class="06-"><strong>Мета роботи: </strong>визначити концентрацію лідокаїну у хворих, яким виконують обширну резекцію печінки, в крові при його внут­рішньовенному та епідуральному введенні в динаміці для інтра- та післяопераційного знеболення, оцінити його знеболювальний ефект та потенціал токсичності.</p> <p class="06-"><strong>Матеріали і методи.</strong> В дослідження включили 27 пацієнтів, яким було виконано резекцію печінки зі збереженням 30 – 60 % паренхіми. У всіх хворих для знеболення використовували багатокомпонентне інтраопераційне знеболення. Залежно від ад’юванту хворих розділили на дві групі: основну групу (1 група) склали 7 пацієнтів, у яких було застосовано внутрішньовенне (в/в) введення лідокаїну, та групу порівняння – 20 пацієнтів (2 група), які отримували класичну багатокомпонентну анестезію з доповненням торакальною епідуральною анестезією.</p> <p class="06-">Для досягнення мети був розроблений та валідований швидкий, чутливий та надійний метод виявлення та кількісного визначення лідокаїну в плазмі з використанням очищення за допомогою коагуляції та ультрацентрифугуванням при температурі 4 °С з подальшим кількісним визначенням методом ВЕРХ Orbitrap HRMS.</p> <p class="06-">Метод показав динамічний лінійний діапазон від 0,1 до 1000 нг/мл з лінійністю, вираженою коефіцієнтом регресії (R2) 0,9947. Встановлено, що межа кількісного визначення (LOQ) становить 1 нг/мл, а межа виявлення (LOD) – 0,3 нг/мл. Точність відновлення та відтворюваність були задовільні. Розроблений метод був застосований до 54 реальних зразків плазми.</p> <p class="06-"><strong><span style="letter-spacing: .05pt;">Результати досліджень та їх обговорення. </span></strong><span style="letter-spacing: .05pt;">Через 2 години після операції спостерігали (Р=0,29) підвищення концентрації лідока­їну в крові на 28,8 % після епідурального введення лідокаїну порівняно з внутрішньовенним (1,84 мкг/мл у 1 групі, 2,37 мкг/мл – у 2 групі, р = 0,29), без достовірної різниці через 14 годин після операції (2,62 мкг/мл та 2,85 мкг/мл, відповідно, р = 0,76). Епідуральне введення препарату також супроводжувалося тенденцією до збільшення частоти гемодинамічних розладів, що відобразилося у збільшенні дози норадреналіну, призначеної для корекції параметрів кровообігу, в 1,3 раза (загальна доза в 1 групі 158,4 ± 58,1 нг, у 2 групі – 206,9 ± 76,4 нг, р = 0,14). У жодному випадку не спостерігали жодних загрозливих для життя токсичних реакцій. </span></p> <p class="06-">Застосування лідокаїну як допоміжного засобу для інтра- та післяопераційного знеболення шляхом внутрішньовенного та епідурального введення при обширних резекціях печінки здебільшого не призводить до підвищення вмісту препарату в крові вище загальноприйнятого токсичного вмісту. Вміст препарату в крові може бути вищий при епідуральному введенні порівняно з внут­рішньовенним. Знеболювальний ефект внутрішньовенного введення лідокаїну не нижчий, ніж при епідуральній анестезії, і навіть може подовжувати тривалість до першого введення наркотичного анальгетика після операції для знеболення. Водночас епідуральна блокада супроводжується інтраопераційною нестабільністю гемодинаміки та збільшенням загальної дози норадреналіну для корекції параметрів кровообігу.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13389 Алгоритм тактико-хірургічного підходу до виконання черезшкірної транслюмінальної балоноангіопластики за даними транскутанної оксиметрії у хворих з критичною ішемією при синдромі діабетичної стопи 2022-12-19T15:28:44+02:00 Ю. М. Футуйма futujma_jum@tdmu.edu.ua А. Д. Беденюк futujma_jum@tdmu.edu.ua І. Я. Кульбаба futujma_jum@tdmu.edu.ua <p><strong>Мета роботи: </strong>вивчити особливості кровообігу на периферії нижніх кінцівок за даними транскутанної оксиметрії у хворих з невроішемічною формою синдрому діабетичної стопи до та після виконання балоноангіопластики, розробити алгоритм до її виконання залежно від особливостей гнійно-некротичних ускладнень.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Дослідження виконано 67 хворим на цукровий діабет 2 типу, яким за клінічними даними, УЗД артерій нижніх кінцівок, показниками кісточково-плечового індексу (КПІ), КТ судин нижніх кінцівок, а також методом транскутанної оксиметрії підтверджено невроішемічну форму синдрому діабетичної стопи. Враховуючи особливості перебігу гнійно-некротичних ускладнень, виявлених у хворих при даній формі, останні можуть проявлятися як у вигляді сухої гангрени, так і вологої, з наявністю гнійних артропатій, флегмон, а також довгонезагоюваних ран на поверхні стопи та гомілки, що відповідають ІІІ та IV стадіям за класифікацією Meggit–Wagner. Тому хворих розділено на 3 групи дослідження: в 1-шу ввійшли 18 хворих з сухою гангреною одного або кількох пальців чи дистального відділу стопи; в 2-гу – 35 пацієнтів з вологою гангреною, ознаками гнійної арт­ропатії пальців стоп, флегмоною стопи, хворі з незагоювальними куксами, яким виконали ампутації в анамнезі та з обширними хронічними гнійно-некротичними ранами на стопах та гомілках; 3-тю групу порівняння склали 14 хворих, в яких діагностовано гнійно-некротичні ускладнення, що спостерігалися як в 1-й, так і 2-й групах, однак вони відмовились від проведення балоноангіопластики через фінансові труднощі, оскільки, як відомо, дана методика лікування, поки що, не входить в перелік послуг, які покриває НСЗУ, та на даному етапі залишається дороговартісною для пацієнта. Таким хворим після виконання хірургічної корекції проводили консервативну терапію згідно з “Протоколом надання медичної допомоги хворим з синдромом діабетичної стопи”, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України від 22.05.2009 р. № 356 в редакції наказу МОЗ України 05.08.2009 № 574.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Результати досліджень засвідчили, що у всіх хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок при СДС з ознаками сухої чи вологої гангрени відмічається низький рівень tcpO<sub>2, </sub>а саме – менше 30 мм. рт. ст., що відповідає декомпенсованому тканинному метаболізму та є прямим показанням до виконання будь-якого методу реваскуляризації чи навіть ампутації. Разом із тим, відмічено особливості відмінностей у відновленні кровообігу в часовому проміжку в пацієнтів без гнійних ускладнень порівняно з тими, в кого діагностовано вологу гангрену, яка супроводжувалася набряком м’яких тканин чи наявністю довгонезагоювальних гнійно-некротичних ран. Тому питання етапності, а саме – пріоритетність балоноангіопластики чи все ж первинної хірургічної обробки при тій чи іншій ситуації, є першочерговим у подальшому досягненні позитивних результатів комплексного підходу до хірургічного лікування даної патології.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13391 Порівняльна оцінка якості життя у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки від родинного та трупного донора 2022-12-20T10:27:17+02:00 М. С. Загрійчук VODOO.LSMU@GMAIL.COM І. П. Марчук VODOO.LSMU@GMAIL.COM О. О. Підопригора vodoo.lsmu@gmail.com Т. С. Мигалега vodoo.lsmu@gmail.com <p><strong>Мета роботи:</strong> визначити показники якості життя в реципієнтів після трансплантації нирки від родинного та трупного донора, оцінити динаміку через 1, 2 та 3 місяці та порівняти отримані результати.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Для оцінки якості життя використовували зручний та зрозумілий для пацієнта опитувальник 36-Item Short-Form Health Status (SF-36). Отримані дані були занесено у Microsoft™ Excel® 2016, сортовано, опрацьовано. Статистичну базу складав 41 пацієнт: 19 – у групі родинної трансплантації, де 8 чоловіків, 11 жінок (група 1), та 22 – у групі трупної трансплантації, де 11 чоловіків, 11 жінок (група 2). Групи порівнювали на однорідність за ризиком смертності та післяопераційних ускладнень (P-POSSUM). Середній показник складності операції у групі 1 складав 13,4 одиниці, тоді як в групі 2 14,8 одиниці за шкалою P-POSSUM. Середній вік реципієнтів у групі 1 склав 39,11 року, у групі 2 – 39,41 року.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення</strong>. Аналіз результатів показав, що якість життя у пацієнтів після трупної трансплантації (у групі 2) був об’єктивно нижчим від відповідного показника в групі 1 до операції, у перші 2 місяці та вирівнювався і не відрізнявся статистично вже через 3 місяці.</p> <p>Сучасний досвід виконання трансплантацій нирки, якісне та відповідне ведення листка очікування, а також сучасна фармакотерапія і реабілітація гарантують пацієнтам після трупної трансплантації нирки зіставну з родинною трансплантацією нирки якість життя через 3 місяці після трансплантації.</p> <div id="gtx-trans" style="position: absolute; left: 88px; top: 88px;"> <div class="gtx-trans-icon">&nbsp;</div> </div> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13392 Цифрова комп’ютерна планіметрія ранових дефектів різного генезу 2022-12-20T10:36:29+02:00 Т. І. Фармага tfarmaha@gmail.com О. В. Лукавецький tfarmaha@gmail.com О. М. Чемерис tfarmaha@gmail.com <p><strong>Мета роботи:</strong> розпрацювати власну компʼютерну методику для оцінки планіметричних характеристик рани та їх апробувати.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Розроблено та апробовано компʼютерну методику для оцінки планіметричних характеристик рани. Визначено площу, периметр, радіус, довжину й ширину глибокого і поверхневого опіку у 16 пацієнтів, післятравматичних ран – у 5 пацієнтів, кусаних ран – у 2 пацієнтів.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення. </strong>Розроблена комп’ютерна методика дала змогу швидко та достовірно оцінити планіметричні характеристики рани, проводити моніторинг процесу її загоєння та зберігати отриману інформацію. З метою апробації методики було обстежено пацієнтів, які лікувалися у Міському центрі термічної травми та пластичної хірургії і хірургічному відділенні, ВП “Лікарня Святого Луки”, КНП “1ТМО м. Львова” впродовж 2019–2022 років. Точність методу цифрової вульнерометрії підтверджено шляхом порівняння з результатами планіметрії за допомогою контактних методів та методики оцінки площі рани за R. W. Sessions.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13312 Досвід виконання одномоментної залобкової простатектомії та симультанної передочеревинної герніопластики у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу 2022-11-07T16:16:32+02:00 В. О. Шапринський valentin.work.profile@gmail.com В. І. Горовий valentin.work.profile@gmail.com О. М. Капшук valentin.work.profile@gmail.com Р. П. Морару-Бурлеску valentin.work.profile@gmail.com І. І. Довгань valentin.work.profile@gmail.com М. О. Маласаєв valentin.work.profile@gmail.com О. Р. Балацький valentin.work.profile@gmail.com В. Р. Тагеєв valentin.work.profile@gmail.com <p><strong>Мета роботи:</strong> оцінити безпосередні та віддалені результати одномоментної залобкової простатектомії та симультанної передочеревинної герніопластики у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> представлено результати лікування 152 хворих на доброякісну гіперплазію простати: основну групу становили 32 (21,1 %) пацієнти із доброякісною гіперплазією простати та пахвинною грижею, яким у клініці виконали одномоментну залобкову простатектомію та симультанну передочеревинну пахвинну герніопластику. Групу порівняння становили 120 (78,9 %) хворих із доброякісною гіперплазією простати, яким виконали одномоментну залобкову простатектомію. Ускладнення після хірургічних операцій оцінювали за Clavien – Dindo. Оцінку якості життя хворих після симультанних передочеревинних герніопластик пахвинних гриж проводили за опитувальником EuraHS – Quality of Life scale через 6 та 12 місяців після операції.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Середній вік хворих групи порівняння становив (68,0±7,2) року, основної групи – (67,1±6,9) року; середній об’єм простати у хворих групи порівняння становив (94,4±42,3) см<sup>3</sup>, основної групи – (91,2±32,6) см<sup>3</sup>. У всіх 32 хворих основної групи виявлено пахвинну грижу, у 4 хворих із них – з обох боків (всього 36 пахвинних гриж). Середні терміни виконання залобкової простатектомії в основній групі хворих та групі порівняння були статистично однакові ((82,8±25,6) та (80,1±17,4) хв), а симультанна герніопластика з одного боку тривала у середньому (35,0±17,4) хв. Неурологічні ускладнення в основній групі хворих спостерігали у 2 (6,25 %) хворих, у групі порівняння – 9 (7,5 %); урологічні – 11 (34,2 %) та 40 (33,3%) відповідно і статистично були однаковими. Середній післяопераційний ліжко-день у хворих основної групи становив (9,5±1,7) дня; у групі порівняння – (9,8±2,9) дня. Якість життя хворих після симультанних операцій була статистично краща через зазначені терміни після хірургічного втручання при порівнянні із доопераційною якістю життя. Рецидивів пахвинної грижі через 3–5 років після операції не виявили.</p> <p>Виконання симультанної передочеревинної пахвинної герніопластики одночасно із одномоментною залобковою простатекто­мією у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу статистично не погіршує безпосередні і віддалені результати залобкової простатектомії, а також допомогає надійно усунути із одного хірургічного доступу одночасно два захворювання.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13394 Вибір методу лікування рецидивних пахових гриж після лапароскопічних герніопластик 2022-12-20T11:47:26+02:00 З. Д. Бугрідзе zuratushi2@gmail.com Р. С. Парфентьєв zuratushi2@gmail.com В. В. Грубнік zuratushi2@gmail.com Вік. В. Грубник zuratushi2@gmail.com <p class="06-"><strong>Мета роботи:</strong> визначення оптимального способу повторної операції при рецидивних пахових грижах після лапароскопічної герніопластики.</p> <p class="06-"><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження проводили на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Впродовж 2012–2021&nbsp;рр. у нашій клініці прооперовано 36 пацієнтів з рецидивами після попередніх лапароскопічних втручань з приводу пахових гриж. Серед них було 29 чоловіків і 7 жінок. У 9 пацієнтів спостерігали двосторонні пахові грижі. Односторонній рецидив спостерігали в 6 хворих, двосторонній – у 3 пацієнтів. Результати оцінювали за такими критеріями: вираженість післяопераційного болю, кількість післяопераційних ускладнень, тривалість перебування в стаціонарі, час відновлення після операції та повернення пацієнта до роботи.</p> <p class="06-"><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Тривалість повторних лапароскопічних втручань становила (82±10) хв і достовірно &nbsp;перевищувала тривалість відкритих операцій (р&lt;0,05). Вираженість болю у 12 пацієнтів після повторних операцій, які можна було виконати лапароскопічно, була достовірно нижчою, ніж при відкритих втручаннях (ВАШ 4,8 проти 8,7, (р&lt; 0,05)). Виражені сероми в ділянці встановленої сітки спостерігали в 5 хворих, оперованих лапароскопічним методом, і у 4 пацієнтів, оперованих за Ліхтенштейном. Нагноєння післяопераційної рани спостерігали у 3 хворих, у двох з них виконана конверсія. Пацієнти після лапароскопічних операцій приступали до роботи на&nbsp;14–18&nbsp;добу (р&gt;0,05).</p> <p class="06-">Вибір методу повторних втручань при рецидивних пахових грижах залежить від багатьох факторів. Основним методом повторних втручань слід вважати відкриту операцію за методом Ліхтенштейна. За певних умов можливе проведення повторної лапароскопічної герніопластики.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13395 Вплив колатерального кровообігу на результати інвазивного лікування у хворих із гострим коронарним синдромом 2022-12-20T12:00:52+02:00 Б. Я. Маслій maslij_volvas@tdmu.edu.ua <p><strong>Мета роботи:</strong> дослідити клінічний портрет хворих із розвинутими колатералям и на тлі ГКС та їх вплив на результати інвазивного лікування.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідження включено 135 пацієнтів, з них 105 чоловіків (77,78 %) та 30 жінок (22,22 %). Середній вік обстежених склав (61,81±1,13) року, у тому числі чоловіків – (60,15±0,91) року, жінок – (66,43±1,27) року, p&lt;0,0009. У 113 (83,70&nbsp;%) пацієнтів діагностовано ГКС з елевацією сегмента ST (STEMI), у 22 (16,30 %) – ГКС без елевації сегмента ST (NSTEMI). У хворих оцінювали колатеральний кровообіг за методикою Rentrop під час виконання коронароаніографії з наступною ангіопластикою та стентуванням інфаркт-залежної артерії. Залежно від розвитку КК усі пацієнти були поділені на дві групи: 1-ша – з добре розвинутими колатералями (2–3 бали за Rentrop), 2-га – із слаборозвинутим КК (0–1 бали за Rentrop). У цих групах порівнювали особливості клінічного перебігу ГКС, вплив коморбідності, розрахункову масу некрозу за ЕКГ, показники ехокардіоскопії, коронароангіографічні паралелі між ураженням різних відділів вінцевого русла та розвитком КК, безпосередні та віддалені наслідки інвазивного лікування. Ризики несприятливого прогнозу оцінювали за шкалою GRACE-2.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення</strong>. За даними коронароангіографії, розвинутий КК (Rentrop 2–3) встановлено у 43 пацієнтів, а у 92 – недостатній КК або відсутність колатералів. Встановлено пряму залежність між ступенем обструкції коронарної артерії та наявністю добре розвинутих колатералей (r=0,316, p&lt;0,001). За даними парціального кореляційного аналізу (з вилученням віку) простежувався певний зв’язок між наявністю КК та шестимісячним ризиком несприятливого прогнозу за шкалою GRACE-2 (r=0,205, p=0,018). Оцінка загальної смертності за весь період спостереження виявила дещо вищу смертність у групі пацієнтів, які мали розвинуті колатералі, порівняно з пацієнтами, у яких останніх не виявлено, відповідно, 25,58 % проти 17,39 %, однак статистично різниця виявилась недостовірною. При аналізі смертності упродовж 6 місяців після ІМ фактична смертність за наявності розвинутих колатералей була 9,3 %, а розрахункова за шкалою GRACE становила 15,24 %. Водночас ті ж показники у групі пацієнтів, у яких при коронароангіографії не виявлено колатералей, становили, відповідно, 3,26 % та 3,00 %, тобто у останніх фактична і розрахункова смертність виявилась ідентичною.</p> <p>Колатералі краще розвинені у пацієнтів із тяжким стенозом коронарної артерії. У виборі тактики лікування гострого коронарного синдрому слід враховувати особливості колатерального кровообігу. На відносно короткому проміжку часу наявність колатерального кровотоку має позитивний вплив при гострому коронарному синдромі.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/surgery/article/view/13316 Трансабдомінальна і ретроперитонеальна адреналектомія. Порівняльне дослідження 2022-11-09T20:47:52+02:00 В. В. Слєпов dr.sliepov@gmail.com В. В. Грубнік dr.sliepov@gmail.com Р. С. Парфентьєв dr.sliepov@gmail.com Вік. В. Грубник dr.sliepov@gmail.com <p><strong>Мета роботи:</strong> порівняння результатів і ефективності ретроперитонеальної адреналектомії з трансабдомінальною андреналектомією з визначенням показань до застосування різних видів адреналектомій.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження виконане на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Дослідження ґрунтувалось на результатах лікування 108 пацієнтів, яким була виконана трансабдомінальна (n=58) або ретроперитонеальна лапароскопічна адреналектомія. Оцінку результатів проводили за такими критеріями: тривалість операційного втручання, величина крововтрати, число інтра- і післяопераційних ускладнень, вираження післяопераційного болю, нудоти, блювання, час до першого приймання їжі, тривалість перебування в стаціонарі.</p> <p><strong>Результати досліджень та їх обговорення.</strong> Задній ретроперитонеальний доступ має значні переваги над трансабдомінальним доступом при виконанні міні-інвазивної адреналектомії, дає змогу істотно скоротити час операції (90,2±20,4 vs 68,4±15 хвилин, p&lt;0,05), знизити травматичність, зменшити виразність больового синдрому (хворим після заднього ретроперитонеального доступу на відміну від пацієнтів, яким виконували трансабдомінальну лапароскопічну адреналектомію не призначали опіоїдні препарати, тоді як в групі ТЛА 28 з 44 хворих отримували ці анальгетики, p&lt;0,01), крововтрату (112±30 vs 60,8±18 мл, p&lt;0,05), отримати хороший косметичний результат і скоротити час перебування в стаціонарі (7,2±2,1 vs 4,1±1,7 ліжко-днів, p&lt;0,05).</p> <p>Задній ретроперитонеальний доступ є методом вибору, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли операційні втручання на органах черевної порожнини.</p> 2022-10-05T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука