Роль і проблематика посмертного донорства

Анотація

Мета роботи: визначити залежність кількості експлантацій органів у ефективних посмертних донорів від віку та результатів лабораторних досліджень та дослідити частку придатних до трансплантації органів у останніх.

Матеріали і методи. В дослідження включили 14 посмертних донорів, у яких було виконано експлантацію органів у період від травня 2021 р. до грудня 2021 р. у КНП КОКЛ, з них 56,3 % становили чоловіки та 43,7 % жінки. За віком пацієнти були розділені на 2 групи: 1-ша група – молодші 50 років, 2-га група – 50 років та старші.

Результати досліджень та їх обговорення. За результатами статистичної обробки даних можна стверджувати, що групи достовірно не відрізнялись за статтю, індексом маси тіла, тривалістю перебування у ВРІТ й такими лабораторними показниками, як середній рівень креатиніну, натрію, АЛТ та АСТ, водночас спостерігалася достовірна різниця за вмістом сечовини та безпосередньо за віком, р=0,03 та р=0,000034 відповідно. Достовірної статистичної різниці за кількістю експлантацій не було.

Сучасний розвиток трансплантології в нашій країні дозволив у боротьбі за життя пацієнтів значно покращити результати. Посмертне донорство рятує життя одночасно щонайменше 4 осіб. В Україні не прописані критерії маргінального донорства, розширені критерії для донації та відсутній уніфікований протокол кондиціонування потенційного донора. Вік посмертного донора не є критичним критерієм для донації органів. Незважаючи на лабораторні показники безпеки донора, частина органів не придатна для подальшої трансплантації, в даному дослідженні це 36 % сердець, 43 % печінок та 7 % нирок. Подальші дослідження на більшій групі пацієнтів необхідні для подальшого вивчення ефективності використання донорів та післятрансплантаційних віддалених результатів.