ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛИШКОВИХ КІЛЬКОСТЕЙ МИЙНОГО ЗАСОБУ NEODISHER LABOCLEAN PLM НА ЛАБОРАТОРНОМУ ПОСУДІ
DOI:
https://doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10903Ключові слова:
контроль чистоти автоматизованного миття лабораторного посуду, мийний засіб, Neodisher LaboСlean PLM, дезінфекційно-мийний автомат, речовини, що окиснюються, кондуктометрія, питома електропровідність, калібрувальний графікАнотація
Мета роботи. Опрацювання простих експрес-підходів для визначення залишкової кількості мийного засобу Neodisher LaboСlean PLM в лабораторному посуді, заснованих на використанні фармакопейних методів (перевірки питомої електропровідності і теста «речовин, що окиснюються»), і оцінювання якості миття посуду дезінфекційно-мийним автоматом.
Матеріали і методи. Воду дистильовану і дейонізовану отримано, відповідно, з аквадистилятора GFL2008 і системи Millipore Direct-Q 3 UV. Використовували розчини мийного засобу Neodisher LaboСlean PLM. Кондуктометричні дослідження проводили на кондуктометрі Hanna HI 2300. Миття лабораторного посуду здійснювали в дезінфекційно-миючому автоматі G7883.
Результати й обговорення. Визначено питому електропровідність розчинів різної концентрації Neodisher Laboclean PLM. Отримані дані оброблені Excel з метою побудови калібрувальних графіків та створення математичних рівнянь. Ці підходи, хоча не є селективними, проте дозволяють ідентифікувати остаточні забруднення посуду мийним засобом Neodisher LaboСlean PLM в концентраціях, відповідно, 10-5 % і 10-2 %, в тому числі – і кількісно (за питомою електропровідністю, з використанням калібрувального графіка). Подібним чином отримано калібровочний графік для однієї з солей жорсткості водопровідної води – CaCO3. На основі отриманих даних були проведені дослідження чистоти лабораторного посуду після відмивання у дезінфекційно-мийному автоматі.
Висновки. Отримані дані (0,8–3,2 і 2,3–10,0 мкг/одиницю на посуду, відповідно, для мийного засобу Neodisher LaboClean PLM і для CaCO3) свідчать, що чистота лабораторного посуду після мийки в дезінфекційно-мийному автоматі G7883 є задовільною для вирішення більшості завдань, які стоять перед аналітичною та фармацевтичною хімією.
Посилання
United States Pharmacopeia. General Information <1051> USP-NF, Copyright © 2012. The United States Pharmacopeial Convention, 12601 Twinbrook Parkway, Rockville.
Bazel YR, Antal IP, Lavra VM, Kormosh ZhA. Methods for the Determination of Anionic Surfactants. Journal of Analytical Chemistry. 2014;69(3): 211-36. doi: 10.1134/S1061934814010043 DOI: https://doi.org/10.1134/S1061934814010043
Kamaya M. Overview of simple test for determination of surfactants by adhesion method. Journal of Environmental Science and Engineering B. 2013;2: 672-7.
Wang J, Zhiping DU, Wang W, Xue W. Titrimetric determination of anionic surfactant contentin anionic/nonionic surfactant mixture. Turkіsh Journal of Chemistry. 2012;36: 545-55. English. doi:10.3906/kim-1109-42 DOI: https://doi.org/10.3906/kim-1109-42
The State Pharmacopoeia of Ukraine: in 3 vol. Kharkiv: Ukrainian Scientific Pharmacopoeia Center of Quality of Medicinal Products. Ed.2 [Державна Фармакопея України: в 3 т. / ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" – 2-е вид.], Kharkiv: Ukrainian Scientific Pharmacopoeia Center of Quality of Medicinal Products, 2014; Ukrainian.
The State Pharmacopoeia of Ukraine: in 3 vol. Kharkiv: Ukrainian Scientific Pharmacopoeia Center of Quality of Medicinal Products. Ed.2 [Державна Фармакопея України: в 3 т. / ДП "Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів" – 2-е вид.], Kharkiv: Ukrainian Scientific Pharmacopoeia Center of Quality of Medicinal Products, 2015; Ukrainian.
Britsun VM, Оstanina NV. [Features of conductometric quality control of distilled water for pharmacopoeial needs]. Pharmacology and Drug Toxicology. 2018;2(58): 97-103. Ukrainian.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі .
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).