Вимоги до рукопису
Завантажити інформаційний лист
Для публікації приймаються оригінальні статті з різних напрямків фармацевтичної науки; огляди, присвячені вивченню та вирішенню актуальних задач і проблем фармації; статті з історії світової та вітчизняної фармації, які висвітлюють генезис, еволюцію ідей, виникнення і розвиток наукових шкіл і видатних особистостей; дискусійні статті; рецензії на статті та нові видання; статті наукової хроніки у фармації; короткі повідомлення.
Мова: статті у “Фармацевтичному часописі” друкуються українською та англійською мовою.
ВИМОГИ ДО РУКОПИСУ
Обсяг оригінальної роботи зі списком цитованої літератури, таблицями та рисунками з підписами, що пояснюють одержані результати, має бути 10-20 сторінок, огляду до 30-35 сторінок; коротке повідомлення – 5-9 сторінок. Шрифт тексту – Times New Roman; всі поля – 20 мм; кегль 14 (таблиці – кегль 10); інтервал між рядками – 1,5.
Структура рукопису має витримувати таку послідовність:
УДК
НАЗВА СТАТТІ
Ініціали та прізвища автора(ів)
Назва установи, де було виконано роботу
Електронна адреса для листування
Структуроване резюме і ключові слова (мовою статті, структура подана нижче)
Вступ
Матеріали і методи
Результати й обговорення
Висновки
Ключові слова (до 10 слів)
Резюме (іншою мовою – англійською або українською): назва рукопису, ініціали та прізвища всіх авторів, назва установи, де було виконано роботу і текст (150-300 слів), який має включати: мета роботи, матеріали і методи, результати і обговорення, висновки. Ключові слова.
Подяка (за необхідності)
Дані про фінансову підтримку (при наявності такої)
Дані щодо конфлікту інтересів
Перелік бібліографічних посилань (ДСТУ 8302:2015)
References (Vancouver Style)
Вступ. У вступі слід стисло окреслити постановку проблеми, зробити аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми, та виділити раніше не вирішені частини загальної проблеми, якій присвячена стаття; сформулювати мету роботи.
Матеріали і методи. Розділ слід подавати так, щоб за наведеним описом методів і реактивів, умов проведення дослідів можна було б відтворити експерименти. Метод або методологію проведення роботи доцільно описувати в тому разі, якщо вони відрізняються новизною або є цікавими з точки зору цієї роботи. На загальновідомі методи досить дати посилання на публікації. Необхідно вказати назви фірм та країни-виробники реактивів і матеріалів, які було використано в дослідах.
Журнал орієнтується на правила, рекомендовані Європейською конвенцією про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 1986), Директивою Європейського Союзу 2010/10/63 EU щодо експериментів на тваринах, правилами Міжнародного комітету редакторів медичних журналів (ICMJE), рекомендаціями «Біоетична експертиза доклінічних та інших наукових досліджень, що виконуються на тваринах» (Київ, 2006). У даному розділі необхідно вказати вид і кількість піддослідних тварин і обов’язково застосовані методи знеболення та евтаназії. Всі процедури, що описують експерименти із залученням лабораторних тварин, необхідно проводити, керуючись нормами біоетики. Описуючи експерименти з лабораторними тваринами, необхідно вказати які рекомендації щодо роботи із тваринами (національні, інститутські) були витримані під час проведення цих процедур. У разі неможливості повного дотримання зазначених норм автору слід обґрунтувати зміну протоколу, затвердити його локальним комітетом із біоетики і зазначити відповідні зміни в розділі «Матеріали і методи».
Будь-які роботи з використанням матеріалів, одержаних у людини або від донорів і/або пацієнтів необхідно проводити, керуючись рекомендаціями Етичного Кодексу Всесвітньої Медичної асоціаціації щодо біомедичних досліджень за участю людей Declaration of Helsinki (1964), положення якої є доступними на сайті http://cirp.org/library/ethics/helsinki/. Свідчення про схвалення протоколу дослідження повинно бути отримане від локального комітету і дані щодо цього відзначені у розділі “Матеріали і методи”.
Відповідно до правил, затверджених Міжнародним комітетом редакторів медичних журналів (ICMJE), пацієнти мають право на недоторканність приватного життя, яку не можна порушувати без інформованої згоди. Перш ніж подати рукопис до публікації, ідентифікований пацієнт повинен дати інформовану згоду. Якщо отримано інформовану згоду, то цей факт повинен бути відображений в опублікованій статті у розділі “Матеріали і методи”. Більш детально про це у ВИДАВНИЧІЙ ЕТИЦІ (Біоетичні принципи, Декларація про інформовану згоду).
Цифрові дані необхідно заокруглювати згідно з усталеними правилами, враховуючи середню похибку досліду. Вірогідність відмінностей показників слід обґрунтувати статистичним аналізом, посилаючись на конкретні методи. Не можна дублювати одні й ті ж результати в таблицях і рисунках. Необхідно також вказати, за допомогою якої програми було зроблено статистичний аналіз одержаних результатів, як подано результати, який довірчий інтервал або розподіл величин.
Усі позначення і найменування фізичних і хімічних одиниць вимірювання наводять у системі СІ. Слід використовувати молярну концентрацію розчинів і наводити її в М, мМ, мкМ тощо, не застосовувати нормальну концентрацію. Якщо вміст у розчинах виражають у відсотках, то необхідно вказати показники маса/маса, маса/об’єм, об’єм/об’єм. Варто також зазначити, які солі використовували для виготовлення розчинів – кристалогідрати чи безводні. У випадку застосування реактивів, приготовлених за фармакопейними методиками, слід обов’язково це вказати.
Згідно із сучасною термінологією доцільно використовувати терміни ензим і протеїн. У разі роботи з ензимами необхідно наводити рекомендовану або їх номенклатурну систематичну назву та шифр, дотримуючись рекомендацій Міжнародної біохімічної спілки (Enzyme Nomenclature. 1992. – Acad. Press. San Diego. California і Supplement (1–6) – в Eur. J. Biochem. (1993–1997, 1999). Активність ензимів необхідно визначати за швидкістю каталізованої реакції і виражати в мкмолях перетворюваного субстрату або утворюваного продукту за 1 хв на 1 мг протеїну. Застосовують також одиницю ензиматичної активності – стандартну одиницю активності U (ІU). Питома активність ензиму звичайно виражається відповідно в мкмолях/хв на 1 мг протеїну. У всіх випадках строго зазначаються умови проведення реакції, тобто температура, рН, концентрація субстрату.
Описуючи дані, які отримано з використанням методів видимої або УФ-абсорбційної спектроскопії, слід пам’ятати, що вони практично характеризують поглинання. Слід вживати термін «поглинання» – абсорбція (А), але не «екстинція» і «оптична густина», у випадку ІЧ-спектроскопії – варто вживати термін пропускання (Т).
Якщо в дослідженнях було використано конкретні організми (тварини, рослини, мікроорганізми), під час першого згадування їх у тексті статті необхідно зазначити повну видову назву цих організмів латинською мовою (курсивом), дотримуючись сучасної систематики, а в разі повторного згадування найменування роду наводять скорочено однією буквою, за винятком тих випадків, коли родові назви різних організмів починаються на одну й ту ж літеру.
Скорочення слів (абревіатури), крім загальновідомих, у таблицях і в підписах до рисунків наводити не варто (за деяким винятком, в цьому разі обов’язковим розшифруванням їх у примітках), Не слід також, окрім загальноприйнятих скорочень, наводити у статті довільно скорочені короткі слова.
Результати й обговорення. У цьому розділі слід уникати прямого словесного повторення результатів таблиць. Необхідно подавати результати дослідження, провести наукове пояснення та обґрунтування отриманих даних, дати аналіз отриманих залежностей у світлі загальноприйнятих теорій з даної проблеми. Обговорення результатів потрібно обмежити розглядом лише найважливіших встановлених фактів з урахуванням попередніх даних щодо питання, що вивчалося. Отже, більша частина обговорення має бути присвячена інтерпретації результатів.
Висновки. Формулюються висновки та перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Вони можуть супроводжуватись рекомендаціями, оцінками, пропозиціями, описаними в статті.
Перелік бібліографічних посилань. У переліку в експериментальній роботі бажано наводити не більше 20 джерел, а в огляді – не більше 100. При цьому мають переважати посилання на роботи останніх років. Відсоткове співвідношення самоцитування – не більше 30 %. Список складають за порядком цитування джерел у тексті (їх позначають цифрами у квадратних дужках) і подають у кінці статті. Перелік бібліографічних посилань оформляють відповідно до вимог ДСТУ 8302:2015, приклади оформлення доступні за посиланням http://aphd.ua/pryklady-oformlennia-bibliohrafichnoho-opysu-vidpovidno-do-dstu-83022015/
References слід подавати в форматі Vancouver Style, опис якого можна знайти за адресами: https://guides.lib.monash.edu/citing-referencing/vancouver, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK7256/, https://www.nlm.nih.gov/bsd/uniform_requirements.html. Для кириличних джерел прізвища авторів і назви журналів наводять згідно з однією з міжнародних систем транслітерації, а назви статей необхідно подавати у перекладі англійською і перекладену назву давати у квадратних дужках. Публікації англійською мовою подаються мовою оригіналу відповідно до вимог Vancouver Style. Транслітерація прізвищ і назв журналів здійснюється залежно від мови оригіналу джерела і у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» для української мови або згідно з вимогами системи BGN/HCGN для російської мови. Якщо в публікації є DOI, то його необхідно вказати. Назви журналів необхідно зазначати скорочено.
Автори несуть повну відповідальність за коректність наведених посилань!
Статті, оформленні без дотримання наведених правил не розглядаються!
