САМОДІАГНОСТИКА Й РЕФЛЕКСІЯ ЩОДО РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Анотація. У сучасній медичній освіті значна увага приділяється формуванню високого рівня професійної компетентності майбутніх лікарів. Одним із ключових підходів до її розвитку є застосування методів самодіагностики та рефлексії, що дають студентам змогу аналізувати власні досягнення, виявляти прогалини і знаннях і вдосконалювати професійні навички. У статті досліджуються процеси самодіагностики й рефлексії студентів медичних факультетів щодо рівня сформованості професійної компетентності в умовах вищої освіти. Окрема увага приділяється використанню таких інструментів для самодіагностики та формувального оцінювання кар’єрного портфоліо, що дають студентам змогу систематизувати результати навчальної діяльності й слугують засобом відстеження їхнього професійного зростання. Включення до портфоліо інформації про навчальні курси, наукові досягнення, сертифікати, участь у конференціях та есе рефлексивного характеру сприяє усвідомленню власного розвитку. Розкривається роль інформаційних технологій у підвищенні професійної компетентності студентів-медиків. Використання цифрових сервісів дає змогу інтегрувати методи формувального оцінювання, здійснювати самооцінку та взаємооцінювання, що підвищує рівень інформаційної компетентності. Особливу увагу приділено використанню технологій віртуальної реальності, медичних фантомів і роботизованих муляжів, що дають змогу студентам багаторазово відпрацьовувати навички, аналізувати їх вплив на стан пацієнта й отримувати об’єктивний зворотний зв’язок. Також висвітлюється значення об’єктивного структурованого клінічного іспиту (ОСКІ), залучення стандартизованих пацієнтів і незалежних екзаменаторів для об’єктивного оцінювання сформованості професійних навичок. Розглядається методика PDCA (цикл Демінга) як один із ефективних підходів до розвитку професійної компетентності майбутніх лікарів. Ця модель сприяє систематичному аналізу власного розвитку через визначення цілей, реалізацію навчальних заходів, оцінку результатів і коригування стратегії самовдосконалення. Представлено статистичні дані, що підтверджують ефективність використання зазначених методів самодіагностики й рефлексії. Доведено, що студенти, які активно застосовують самодіагностичні інструменти, демонструють вищий рівень професійної компетентності, упевненості у своїх знаннях, здатності до прийняття рішень у складних клінічних ситуаціях. Таким чином, самодіагностика й рефлексія є невід’ємними складниками освітнього процесу в закладах вищої медичної освіти. Вони сприяють не лише підвищенню рівня фахової підготовки, а й формуванню навичок безперервного професійного розвитку, що є ключовим фактором успішної медичної практики.