РОЗВИТОК ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ЗА КОРДОНОМ У ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАРАТИВІСТІВ

Анотація

У статті здійснено синтезований історіографічний аналіз доробку української педагогічної компаративістики про розвиток вищої медичної освіти в зарубіжних країнах, визначено тенденції, здобутки, вузькі місця і перспективи вивчення цієї проблеми. Представлена вибірка дисертацій, монографій, навчальних посібників засвідчила їх вузький країнознавчий вектор та схожість формулювання предмета дослідження.

Історіографічний і порівняльний аналіз виявив схожі підходи вчених до визначення тенденцій розвитку та функціонування національних систем професійної підготовки лікарів. Вони стосуються збереження та розширення децентралізації управління вищою медичною освітою; посилення взаємодії її різних ланок; зміщення акцентів при визначенні передумов розвитку національних систем вищої медичної освіти з «традиційних» чинників (політичне, соціально-економічне, культурне становище країни та ін.) на з’ясування впливів міжнародних медичних організацій та документів у галузі охорони здоров’я, що обґрунтовують загальні стратегії підготовки лікарів у закладах вищої медичної освіти тощо.

Також науковці пропонують оригінальні підходи до вивчення функціонування національних систем вищої медичної освіти. Вони виявляються у розробці авторських періодизацій і класифікацій означеного процесу; ґрунтовних характеристиках університетських середовищ підготовки майбутніх лікарів різних країн; комплексному осмисленні детермінант їх становлення та розвитку, які, крім соціальних, економічних, культурних чинників розвитку країни, стосуються рівня освіченості населення, його полікультурності, специфіки освітніх систем тощо.

В означених ракурсах проаналізовані дослідження, що позначають два основні країнознавчі вектори дослідження вищої медичної освіти: «заокеанський» (США і Канада) та «європейський» (головно Велика Британія, Польща і німецькомовні країни).