ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

(ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Анотація

Стигма виступає як один із найважливіших чинників зниження якості життя людей із психічними розладами та їхніх сімей, а також як бар’єр для розвитку програм охорони психічного здоров’я. Метою дослідження стало вивчення факторів, що призвели до стигматизації осіб із психічними розладами в історичному контексті, а також особливості стигматизації в Україні.

У древніх Греції та Римі до цієї категорії осіб ставилися як до хворих; у період середньовіччя багато людей із психічними розладами стали жертвами інквізиції. У ХХ ст. сформувалися два абсолютно протилежних підходи до психічних захворювань: підхід Зигмунда Фройда та його послідовників, які використовували патологічні феномени для вивчення законів функціонування умовно нормальної психіки; і підхід тоталітарних держав, наприклад нацистської Німеччини, в якій до психічно хворих людей застосовували стерилізації і евтаназію. На сьогодні стан проблеми лікування психічних хворих можна оцінити як пошук «золотої середини». Сьогодні стигма проявляється переважно у формі соціального несхвалення, яке часто супроводжується уявним страхом і дискримінацією.

В Україні серед стереотипів найчастіше є сприйняття психічно хворих як агресивних та інтелектуально недорозвинутих; серед упереджень – недостатня підтримка родин хворих із боку медичних і соціальних робітників, а також відповідних державних установ; власне стигма пов’язана з нездатністю інших дотичних до хворих громадян, лікарів інших фахів, частини родичів зрозуміти особливі потреби психічно хворих пацієнтів. Аналіз законодавчої бази України свідчить про несприятливі тенденції у цій сфері – збільшення стажу роботи для отримання пенсії по інвалідності з 5 до 15 років. З іншого боку, в Україні прийнято Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який забороняє обмеження прав і свобод осіб «за ознаками раси, кольору шкіри, .. інвалідності, етнічного та соціального походження, …., які були, є та можуть бути дійсними або припущеними».

Таким чином, потрібні подальші дослідження поширеності стигматизації та дискримінації в Україні людей із діагностованими психічними розладами, що дозволить краще попереджати та усувати це явище.