ЗАСАДНИЧІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЛІКАРЯ-СПЕЦІАЛІСТА НА ЕТАПІ ІНТЕРНАТУРИ

Анотація

Анотація. Впродовж багатьох років організація національної системи медичної освіти орієнтувалася на біомедичну модель здоров’я і концентрувалася переважно на забезпеченні нормального функціонування людського організму. Поява і розвиток в Україні сімейної медицини на засадах холістичного підходу в роботі з пацієнтом стали першим кроком на шляху трансформації медичної освіти з орієнтацією на біопсихосоціальну модель здоров’я. Метою нашого дослідження було оцінити базове розуміння інтернами дефініцій «здоров’я людини», «холістичний підхід у роботі з пацієнтами», «пацієнтоцентричний підхід до ведення пацієнта» та особистісних якостей для планування освітнього процесу в інтернатурі на валеологічних засадах. Ми опитали 76 інтернів із фаху «Внутрішні хвороби» (76 %) та 24 – із фаху «Загальна практика – сімейна медицина» (24 %); 81 % респондентів становили жінки. Аналіз отриманих даних засвідчив прихильність 41 % майбутніх спеціалістів до визначення здоров’я з медико-біологічної позиції та 38 % – з холістичної. Проте лише 43 % респондентів заявили розуміння словосполучення «холістичний підхід у роботі з пацієнтами». Впровадження пацієнтоцентричного підходу до ведення пацієнта сприятиме досягненню основної мети лікарської діяльності – збереження здоров’я людини, суспільства, нації. Проте лише 28,6 % респондентів продемонстрували розуміння цієї дефініції. Більшу обізнаність виявили майбутні лікарі загальної практики – сімейні лікарі. Реалізація пацієнтоцентричного підходу до ведення пацієнта неможлива без ефективної комунікації. Тому ми запитали майбутніх спеціалістів про важливі особистісні якості у роботі з пацієнтом. За результатами рейтинг очолили такі якості, як фаховість (100 %), вміння пояснювати (91,2 %) та відповідальність (75,3 %). Хоча комунікативність як важливу рису лікаря визнали 51,2 % респондентів, проте такі її елементи, як людяність, емпатія, чуйність, повага, тактовність, терпеливість, толерантність, турбота, посіли другорядні рейтингові щаблі. Отже, у вищій медичній освіті усе ще зберігаються сильні позиції біомедичної моделі здоров’я. Отже, імплементація валеологічних принципів у навчання майбутніх спеціалістів є необхідним завданням післядипломної медичної освіти.