ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ЛІКАРІВ ТА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

  • G. O. Danylchuk Одеський національний медичний університет
  • Y. I. Venher Одеський національний медичний університет
  • D. O. Lahoda Одеський національний медичний університет
Ключові слова: лікарі, лікарі-інтерни, емоційне вигорання, тривога, депресія

Анотація

На сьогодні відомо, що синдром емоційного вигорання, пов’язаний із професійною діяльністю медика, характеризується емоційним виснаженням та призводить до зниження результативності роботи. Дослідження проводилося на кафед­рі сімейної медицини та загальної практики Одеського національного медичного університету. У дослідженні взяли участь 80 лікарів, що мали різний стаж роботи. Всім лікарям було проведено анонімне опитування за анкетою, що була розроблена на кафедрі. Лікарі не мали відмінностей у показниках, окрім показника професійної успішності (ПУ), у лікарів зі стажем роботи були достовірно вищі показники порівняно з групою, у яку увійшли лікарі-інтерни (р˂0,01). Поряд із цим було встановлено, що 22 % лікарів мають субклінічний прояв тривоги та 12 % мають тривожний розлад. Лікарі чоловічої статі є більш витривалими щодо стресових ситуацій на роботі та емоційного вигорання, це підтверджується достовірно нижчими показниками тривоги, депресії, емоційного виснаження, ніж у лікарів жіночої статі (р˂0,001). Аналогічні дані ми маємо щодо лікарів-інтернів хлопців, що мають нижчий рівень тривоги та деперсоналізації (р˂0,001). У практичну та теоретичну роботу лікарів необхідно вводити тренінги, що мали б на меті покращити психологічний стан лікарів та допомагали здолати або зменшити емоційне вигорання.

Біографії авторів

G. O. Danylchuk, Одеський національний медичний університет

orcid 0000-0002-5647-4593

Y. I. Venher, Одеський національний медичний університет

orcid 0000-0002-1314-4850

D. O. Lahoda, Одеський національний медичний університет

orcid 0000-0003-0783-6225

Посилання

Kotova, E.V. (2013). Profilaktika sindroma emotsionalnogo vygoraniya [Prevention of burnout syndrome]. Krasnoyarsk. Retrieved from: http://www.kspu.ru/upload/documents/2014/01/12/d5478cb846571c9d8e1844af240a75bb/kotova-ev-profilaktika-sindroma-emotsionalnogo-vyigoraniya-uchebnoe-posobie.pdf [in Russian].

(2003). Dyrektyva 2003/88/ES Yevropeiskoho parlamentu i rady vid 4 lystopada 2003 roku [Directive 2003/88/ES of the European Parliament and Council of November 4 2003]. Ofitsiinyi visnyk yevropeiskoho soiuzu – Official Bulletin of the European Union, L 299/9- L 299/19 [in Ukrainian].

National Academy of Medicine. (2017). Action collaborative on clinician well-being and resilience. Retrieved from: http://nam.edu/initiatives/clinician -resilience-and-well-being.

Shanafelt, T.D., Boone S., Tan L., Dyrbye, L.N., Sotile, W., Satele, D. et al. (2012). Burnout and satisfaction with work-life balance among US physicians relative to the general US population. Archives of Internal Medicine, 172, 1377-1385. doi: 10.1001/archinternmed.2012.3199.

Casey, Patricia. (2016). Our doctors are not immune to burnout and depression. Life Health & Wellbeing. Retrieved from: https://www.independent.ie/life/health-wellbeing/our-doctors-are-not-immune-to-burnout-and-depression-34387680.html.

Hayes, Blanaid, & Prihodova, Lucia. (2014). The national study of wellbeing of hospital doctors in Ireland. Retrieved from: https://www.rcpi.ie/research/hospital-doctors-wellbeing/.

West, C.P., Dyrbye, L.N., Erwin, P.J., & Shanafelt, T.D. (2016). Interventions to prevent and reduce physician burnout: a systematic review and meta-analysis. Lancet, 388, 2272-2281. doi: 10.1016/S0140-6736(16)31279-X.

Shanafelt, T.D., Dyrbye L.N., & West, C.P. (2017). Addres­sing physician burnout: the way forward. The Journal of the American Medical Association, 317, 901-902. doi: 10.1001/jama.2017.0076.

Опубліковано
2019-08-16
Як цитувати
Danylchuk, G. O., Venher, Y. I., & Lahoda, D. O. (2019). ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ЛІКАРІВ ТА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ. Медична освіта, (2), 137-142. https://doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10355
Номер
Розділ
РЕФОРМУВАННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ