ЕФЕКТИВНІСТЬ СПЕЦИФІЧНИХ ІМУНОГЛОБУЛІНІВ І РИБОНУКЛЕЇНОВОЇ КИСЛОТИ У ЛІКУВАННІ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ, ХВОРИХ НА ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ

Автор(и)

  • Л.Р. Грижак Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського
  • Б.М. Дикий
  • З.Ю. Ткачук

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2015.1.3846

Анотація

Під спостереженням перебували 30 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, у яких порівнювали ефективність різних схем лікування цитомегаловірусного енцефаліту: ганцикловіром (І група - 10 осіб); ганцикловіром та протицитомегаловірусним імуноглобуліном для внутрішньовенного введення (ІІ група - 10 осіб); ганцикловіром, протицитомегаловірусним імуноглобуліном для внутрішньовенного введення та препаратом рибонуклеїнової кислоти (ІІІ група - 10 осіб). Встановлено, що схема із застосуванням імуноглобуліну та рибонуклеїнової кислоти супроводжується зростанням рівня нейтрофілів на 600,2 кл./мкл, СD4+ Т-лімфоцитів на 65,42 кл./мкл, зниженням летальності на 40 %, скороченням терміну перебування на стаціонарному лікуванні на 14,9 дня. Під впливом комплексного лікування спостерігалися зменшення явищ інтоксикації, динамічне покращення клінічного стану пацієнтів, відновлення функцій центральної та периферичної нервової системи, збільшення обʼєму фізичної реабілітації.

Біографія автора

Л.Р. Грижак, Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

Відповідальний секретар журналу "Інфекційні хвороби", професор.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-05-19

Як цитувати

Грижак, Л., Дикий, Б., & Ткачук, З. (2015). ЕФЕКТИВНІСТЬ СПЕЦИФІЧНИХ ІМУНОГЛОБУЛІНІВ І РИБОНУКЛЕЇНОВОЇ КИСЛОТИ У ЛІКУВАННІ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ, ХВОРИХ НА ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ. Інфекційні хвороби, (1). https://doi.org/10.11603/1681-2727.2015.1.3846

Номер

№ 1 (2015)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).