ІНСТИТУТ РОБЕРТА КОХА:ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1681-2727.2005.2.1411Анотація
Заснований Р. Кохом інститут став колискою новонародженої науки бактеріології, на яку чекало яскраве майбутнє. В 1900 р. у північно-західному районі Берліну - Нордуфер - було збудовано спеціальне приміщення. На щастя, воно залишилося майже неушкодженим протягом двох війн (фото). У 1912 р., через ЗО років після відкриття туберкульозних бацил і через 2 роки після смерті Коха, Інституту офіційно присвоєно його ім'я. Змінювалась влада, бушували війни, зникали й утворювались нові держави. Із назви Інституту зникло слово «Королівський», потім слово «Прус-ський». «Центральний інститут Гігієни і Здоров'я», «... гігієни та інфекційних хвороб». Тільки ім'я засновника у назві інституту залишалося незмінним. У 1935 р. Інститут Р. Коха був підпорядкований Рейх-Міністерству охорони здоров'я, у 1945-1952 рр. - магістрату Берліну. З 1952 р. Інститут Р. Коха поряд з декількома іншими науково-дослідними інститутами увійшов до Міністерства охорони здоров'я (Випdesgesund-heitsamt, ВGА), одержавши статус Бундес- інституту. В 1994 р. після об'єднання Німеччини громіздке Міністерство (ВОА) було розформовано. Проте І Інститут Р. Коха продовжив І свою копітку, важливу справу І боротьби з інфекційними хворобами у ролі незалежного І інституту, де зібраний найбільш І потужний і компетентний у певній медичній сфері науковий потенціал.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).