ЛЮДИНА І МІКРООРГАНІЗМИ – ЗА КИМ МАЙБУТНЄ?

Автор(и)

  • І.В. Богадєльніков Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2007.4.1139

Анотація

Людина тільки на 1-3 % володіє інформацією про мікробний світ, що її оточує, а людський геном складає всього 1 % від сукупного геному «людина+мікроорганізми». Тож наше життя значною мірою визначається ферментними системами, гени яких локалізовані не в людських хромосомах, а в геномах мікробів. Проте це не заважає людині поводитися з оточуючими її мікробами непродумано й зухвало. І як результат – людство має величезну захворюваність інфекційними недугами, які призводять до летального висліду, активації колись «спокійних» інфекцій, до стійкої появи нових збудників особливо небезпечних інфекцій, виникнення яких не можна ні передбачити, ні своєчасно діагностувати, ані ефективно лікувати.

Біографія автора

І.В. Богадєльніков, Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

Відповідальний секретар журналу "Інфекційні хвороби", професор.

##submission.downloads##

Опубліковано

2013-08-01

Як цитувати

Богадєльніков, І. (2013). ЛЮДИНА І МІКРООРГАНІЗМИ – ЗА КИМ МАЙБУТНЄ?. Інфекційні хвороби, (4). https://doi.org/10.11603/1681-2727.2007.4.1139

Номер

№ 4 (2007)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).