РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТУВАННЯ НА БІОМАРКЕР ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛІПОАРАБІНОМАННАН (LAM) У ПАЦІЄНТІВ ТУБЕРКУЛЬОЗНОГО СТАЦІОНАРУ

Автор(и)

  • М. M. Savula Тернопільський національний медичний університет імені і.Я. Горбачевського
  • O. V. Vasylyshyn КНП «Тернопільський регіональний фтизіо-пульмонологічний медичний центр»

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11095

Ключові слова:

туберкульоз, ВІЛ, біомаркер, ліпоарабіноманнан

Анотація

Мета роботи – з’ясувати доцільність визначення LAM-антигену в сечі для діагностики туберкульозу.

Матеріали і методи. LAM-антиген в сечі визначали шляхом застосування тесту Aleve Determine TB LAM Ag, рекомендованого для діагностики туберкульозу серед ВІЛ-позитивних осіб. Обстежено 88 дорослих пацієнтів. Активний туберкульоз був у 77 хворих, із них у 73 туберкульоз легень (у 6 в поєднанні з ВІЛ-інфекцією і у 67 ВІЛ-негативних).

Результати та обговорення. Позитивні результати LAM-тесту отримані в 11 із 77 (14,3 %) хворих із активним туберкульозом, всі 11 – серед 73 (15,1 %) осіб з туберкульозом легень. LAM-антиген виявлено у 4 із 6 ВІЛ-інфікованих осіб і у 7 з 67 (10,4 %) ВІЛ-негативних. У двох ВІЛ-інфікованих жінок виявлення LAM-антигену було єдиним етіологічним підтвердженням активного туберкульозу за негативних результатів мікроскопічних і молекулярно-генетичного досліджень.

У всіх 7 ВІЛ-негативних осіб з позитивними результатами LAM-тесту були тяжкі поширені форми легеневого туберкульозу і супровідні хвороби, які могли спричинити пригнічення імунітету.

Висновки. Через низьку чутливість, в наших умовах визначення LAM-антигену в сечі доцільне в окремих випадках у ВІЛ-позитивних осіб, в яких не отримано етіологічного підтвердження туберкульозу іншими методами. Зроблено припущення, що чутливість LAM-тесту може зростати при імунодефіцитних станах, спричинених, крім ВІЛ-інфекції, також іншими чинниками.

Біографії авторів

М. M. Savula, Тернопільський національний медичний університет імені і.Я. Горбачевського

доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського

O. V. Vasylyshyn, КНП «Тернопільський регіональний фтизіо-пульмонологічний медичний центр»

лікар-лаборант Тернопільського регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру

Посилання

Petrenko, V. I. (2015). Phthisiology: textbook. K. AUS Medicine Publishing.

(2017). Alere Determine TB LAM Ag.

(2019). World Health Organization. Lateral flow urine lipoarabinomannan assay (LF-LAM) for the diagnosis of active tuberculosis in people living with HIV. Policy update, Part 1. Tuberculosis, Lung Diseases HIV-infection, 4. 87-103 [in Ukrainian].

Shah, M., Martinson, N. A., Chaisson, R. E., Martin, D. J., Variava, E., & Dorman, S. E. (2010). Quantitative analysis of a urine-based assay for detection of lipoarabinomannan in patients with tuberculosis. Journal of Clinical Microbiology, 48 (8), 2972-2974. DOI: https://doi.org/10.1128/JCM.00363-10

Recalova, O. M., Belohortseva, O. I., Koval, N. G. (2017). Immunological methods of diagnosis of tuberculosis. Tuberculosis, Lung Diseases HIV-Infection, 1, 75-83 [in Ukrainian].

Minion, J., Leung, E., Talbot, E., Dheda, K., Pai, M., & Menzies, D. (2011). Diagnosing tuberculosis with urine lipoarabino­mannan: systematic review and meta-analysis. European Respiratory Journal, 38 (6), 1398-1405. DOI: https://doi.org/10.1183/09031936.00025711

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-05-15

Як цитувати

Savula М. M., & Vasylyshyn, O. V. (2020). РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТУВАННЯ НА БІОМАРКЕР ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛІПОАРАБІНОМАННАН (LAM) У ПАЦІЄНТІВ ТУБЕРКУЛЬОЗНОГО СТАЦІОНАРУ. Інфекційні хвороби, (1), 27–31. https://doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11095

Номер

№ 1 (2020)

Розділ

Оригінальні дослідження

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).