ЧОМУ МИ НЕ ЗДОЛАЄМО ВІЛ/СНІД-ПАНДЕМІЮ

Abstract

Принципова відмінність ВІЛ/СНІД-пандемії від пандемічних процесів, у боротьбі з якими були досягнуті успіхи в ХХ сторіччі, полягає в тому, що вона спричинена вірусом з родини ретровірусів. Епідемії (епізоотії), що викликаються ретровірусами, є основним механізмом переривистої еволюції видів. Цей механізм реалізується ендогенізацією ретровірусів у геномі видів, що вижили, і нарощуванням їх геному за допомогою утворення нових копій ретроелементів; ускладнення геному шляхом утворення нових екзонів з інтронів і/або збільшення кількості генів, що піддаються альтернативному сплайсингу. Еволюційне минуле імунної системи багатоклітинних організмів свідчить про закріплення за нею природним відбором резервуарної ролі до ретровірусів. Завдяки клітинам імунної системи відбувається розмноження і накопичення екзогенних ретровірусів до якоїсь критичної маси, яка дозволяє деяким з них ендогенізуватися в зародковій лінії окремих особин інфікованого виду і надалі передаватися вертикально, змінюючи його еволюційну траекторію. ВІЛ/СНІД-пандемія серед виду Homo sapiens – окремий прояв цього процесу в еволюції таксону приматів. Інфекційний та епідемічний процеси, спричинені ВІЛ, є багатокомпонентними нециклічними процесами, що не мають механізмів термінації. Для боротьби з ними не можна застосувати досвід, накопичений у ХХ сторіччі при ліквідації натуральної віспи або при здійсненні контролю над спалахами грипу, чуми й інших циклічних інфекцій