МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ З ІНФЕКЩЙНО-ТОКСИЧНИМ ШОКОМ: ПЕНЩИЛІН ЧИ ЛЕВОМЩЕТИН?

Abstract

Хоча менінгококова інфекція (МІ) повинна бути віднесена до керованих інфекцій, за рівнем захворюваності вона зберігає досить високу актуальність як через антигенну недостатність вакцин (тільки проти серогруп А - Росія, В - Куба, А і С - Франція, А, С, V, W135N - США, тоді як серогруп Neisseria meningitidis не менше 12 (А, В, С, X, Y, Z, 29Е, 135W, Н, І, К, L), не рахуючи поліаглютинабельних і неаглютинабельних сероварів), так і недоліки в організації вакцинації (рівня щепленості). Генералізовані й летальні форми МІ, особливо у дітей перших 3 років життя, здатні викликати не тільки «епідемічні», але й «спорадичні» серовари менінгокока, тобто ті, проти яких вакцини не виробляються, отже, навіть при суворій календарній вакцинації невідкладна етіотропна терапія МІ актуальності не втрачає. Але саме в питанні вживання антибіотиків при найбільш небезпечній формі МІ - менінгококцемії з інфекційно-токсичним шоком (МІ-ІТШ) - найгострішому менінгококовому сепсисі [1] - досі немає повної ясності.