ІСТОРИЧНІ ВІХИ БОРОТЬБИ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРОБАМИ

Abstract

Інфекційні хвороби супроводжують людство впродовж всієї його історії. Найдавнішим свідченням може служити стегнова кістка, уражена тяжким запаленням, і як його наслідок – остеоз. Вона належала людиноподібній істоті Pithecantropus erectus з острова Ява, яка жила

1 000 000-2 000 000 років тому.

Первісні люди, які щойно вийшли із стадії дикунства, спочатку застосовували інстинктивні методи надання медичної допомоги, лікування і попередження інфекцій. Так, за 9 000 років до нашої ери вони вміли обрізати пуповину в новонародженої дитини і припекти розігрітим на вогні каменем, чим запобігали виникненню пупкової інфекції. Первісні люди також перев’язували рани листками рослин або сирими шкурками, щойно знятими з ящірок чи жаб, завдяки чому ліпше гоїлось ушкодження. Зрозуміло, що причини виникнення хвороб вони не знали.

Оскільки побачити патогенні мікроби первісні люди не могли, то їх уява знаходила притулок у магії. Виникнення епідемій, які забирали тисячі людських життів, вони спочатку зв’язували з рухом Сонця, Місяця, а також з такими природними явищами, як блискавка, грім, веселка.