СУЧАСНА ПРОТИВІРУСНА ТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С

Abstract

Нині одним з найбільш актуальних питань хронічного гепатиту С (ХГС) залишається проблема раціонального етіотропного лікування таких хво­рих. Ця ситуація пов'язана, насамперед, з відсутністю абсолютно ефективних лікарських засобів, а також з недостатньою вивченістю багатьох аспектів патогенезу та природного перебігу захворювання [1].

Основним противірусним препаратом для лікування ХГС є інтерферон-альфа (ІФН-α), зокрема його рекомбінантні форми - α2а і α2β. Вони створені завдяки генно-інженерній технології з використанням гена людського інтерферону-α2 і кишкової палички в якості продуцента. Для терапевтичного ефекту необхідне досягнення, а головне, підтримка необхідної дози препарату в організмі хворого. У зв'язку з цим в останні роки були отримані пегільовані (пролонговані) форми ІФН-α. Завдяки приєднанню до ІФН-α великої інертної молекули поліетиленгліколю значно збільшилася молекулярна маса препарату. Це дозволило уповільнити його кліренс з організму і зберегти високу концентрацію ліків у крові протягом тижня після ін'єкції [2, 3].