ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ТРАНСМІСІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ДЕЯКИМИ КРОВОСИСНИМИ ДВОКРИЛИМИ

Abstract

Іноді утворюються догми, що визначають стратегію і тактику заходів, спрямованих проти поширення інфекційних захворювань, на тривалий період часу. Шляхом емпіричних спостережень і наукових досліджень практично всі епідеміологічні школи світового співтовариства дійшли до висновку, що ВІЛ-інфекція – це інфекція зовнішніх покривів. Природним механізмом поширення ВІЛ, який склався в екосистемі взаємодії популяцій вірусу та людства, був визначений репродуктивний, з реалізацією при статевому акті, вертикальної і горизонтальної трансмісії «мати-плід». Інші шляхи передачі розглядалися як другорядні. Серед них найбільш значимим було визначене зараження при акцепції крові й інших донорських препаратів від ВІЛ-інфікованих людей. Менш важливим, але потребуючим уваги, був визначений шлях передачі інфекції при проведенні медичних або інших маніпуляцій, пов’язаних з ушкодженням цілісності шкірних покривів (слизових оболонок). На цьому список вичерпався. Визначені й доведені шляхи передачі інфекції стали основою для формування комплексу заходів проти епідемії, а в наступному -і пандемії ВІЛ/СНІД.