БІОБЕЗПЕКА, БІОЗАХИСТ І «ХВОРОБА Х»: ДЕФІНІЦІЇ, ГЛОБАЛЬНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Анотація

Обговорюються питання сучасних біологічних загроз, зокрема «хвороби Х», наслідків штучних катастроф, які можуть бути різними за масштабом і непередбачуваними за наслідками щодо біоризиків тощо, підходів до визначення понять біологічної безпеки та біологічного захисту, а також шляхів удосконалення системи біологічної безпеки в Україні. Зважаючи на різноманіття сучасних біозагроз і біоризиків, термін «біобезпека» повинен бути широким поняттям та охоплювати всі їх елементи. У зв’язку з неоднозначністю тлумачення цього терміну в різних літературних джерелах, ми пропонуємо своє його бачення, а саме: «Біобезпека – це збереження стану рівноваги між людською популяцією, тваринним, рослинним світом з одного боку та їх патогенами – з другого боку, що характеризується відсутністю або контрольованістю несприятливих подій, які могли б спричинити поширення особливо небезпечних патогенів і викликати надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров’я, тваринництва чи сільського господарства».

Забезпечення біобезпеки можливе за рахунок функціонування належної сталої системи біобезпеки та біозахисту на регіональних і національному рівнях, яка здатна належним чином протидіяти як емерджентним, так і рутинним біозагрозам. Хоча в Україні вже багато зроблено на шляху до побудови системи біобезпеки, вона потребує подальшого розвитку. Це повинна бути комплексна система, у структурі якої будуть задіяні всі причетні органи центральної влади, відомства та організації на всіх адміністративних рівнях. Щодо суто медичної складової цієї системи, то головне місце в ній належить системі епідеміологічного нагляду, функціями якого залишаються нагляд, виявлення, аналіз, прогноз, ухвалення та реалізація управлінських рішень, спрямованих на запобігання біоризикам та протидію їм.