ІСТОРИЧНІ ВІХИ БОРОТЬБИ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРОБАМИ

Автор(и)

  • М.А. Андрейчин Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2005.4.1469

Анотація

Інфекційні хвороби супроводжують людство впродовж всієї його історії. Найдавнішим свідченням може служити стегнова кістка, уражена тяжким запаленням, і як його наслідок – остеоз. Вона належала людиноподібній істоті Pithecantropus erectus з острова Ява, яка жила

1 000 000-2 000 000 років тому.

Первісні люди, які щойно вийшли із стадії дикунства, спочатку застосовували інстинктивні методи надання медичної допомоги, лікування і попередження інфекцій. Так, за 9 000 років до нашої ери вони вміли обрізати пуповину в новонародженої дитини і припекти розігрітим на вогні каменем, чим запобігали виникненню пупкової інфекції. Первісні люди також перев’язували рани листками рослин або сирими шкурками, щойно знятими з ящірок чи жаб, завдяки чому ліпше гоїлось ушкодження. Зрозуміло, що причини виникнення хвороб вони не знали.

Оскільки побачити патогенні мікроби первісні люди не могли, то їх уява знаходила притулок у магії. Виникнення епідемій, які забирали тисячі людських життів, вони спочатку зв’язували з рухом Сонця, Місяця, а також з такими природними явищами, як блискавка, грім, веселка.

Біографія автора

М.А. Андрейчин, Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

Відповідальний секретар журналу "Інфекційні хвороби", професор.

##submission.downloads##

Опубліковано

2013-09-22

Як цитувати

Андрейчин, М. (2013). ІСТОРИЧНІ ВІХИ БОРОТЬБИ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРОБАМИ. Інфекційні хвороби, (4). https://doi.org/10.11603/1681-2727.2005.4.1469

Номер

№ 4 (2005)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).