ПІСЛЯОПІКОВІ ХОНДРИТИ ВУШНИХ РАКОВИН
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2024.2.14854Ключові слова:
опік вушної раковини, перихондрит, хірургічне лікуванняАнотація
Мета роботи: проаналізувати результати лікування пацієнтів з хондроперихондритом, викликаним опіковим ураженням.
Матеріали і методи. Проліковано 18 пацієнтів, які перенесли опіки голови, у 12 (66,66 %) з них перебіг захворювання ускладнився перихондритом, хондроперихондритом – у 6 (33,34 %) хворих. Вік пацієнтів становив від 18 до 67 років. Чоловіків було 16 (88,88 %), жінок – 2 (11,12 %). У 15 (83,33 %) пацієнтів було одностороннє ураження, у 3 (16,67 %) – двостороннє.
Результати. У всіх пацієнтів лікування перихондриту починали з місцевого застосування антисептиків (хлоргексидин, розчин бетадину, октенісепт, декасан, мазі з левомеколем, сульфодіазином срібла та інші). Пацієнтам із поширеними опіками тіла проводили інфузійну терапію для покращення мікроциркуляції в рані сольовими, безсольовими і, за показаннями, білковими препаратами, пацієнти отримували реосорбілакт, рінгер-лактат пентоксифілін, трентал, актовегін, антибактеріальні препарати. При вираженому набряку проводили раннє дренування розрізом із видаленням некротичних тканин. При формуванні некротичного струпа виконували некректомію з видаленням частини хряща в межах здорових тканин. При оголених хрящах, коли формування грануляційної тканини було неможливим, проводили реваскуляризацію оголеного хряща клаптем темпоральної фасції на судинній ніжці. Найпоширенішою причиною глибокого опіку вушної раковини був опік полум’ям. В усіх пацієнтів, у яких розвинувся перихондрит, було діагностовано глибокі опіки. Перихондрит і хондроперихондрит вушної раковини – це дуже складне захворювання, яке вимагає комплексного медикаментозного лікування і швидкого оперативного втручання – дренування. В усіх випадках намагалися зберегти оголений хрящ і закрити його місцевими тканинами, наскільки це було можливо.
Посилання
Carro, M. A., & Tokgöz, E. (2023). Surgical reconstruction of craniofacial trauma and burns. In Cosmetic and reconstructive facial plastic surgery: A review of medical and biomedical engineering and science concepts (pp. 181-217). Cham: Springer Nature Switzerland.
Sarabahi, S. (2012). Management of ear burns. Indian Journal of Burns, 20(1), 11-17
Beederman, M., Humphries, L. S., Yates, E. K., & Gottlieb, L. J. (2017). Acute Ear Burns: An Algorithm for Treatment. Plastic and Reconstructive Surgery–Global Open, 5(9S), 168-169.
Carrillo-Córdova, J. R., Murat, Y. J., Apellaniz-Campo, A., Bracho-Olvera, H., & Esper, R. C. (2017). Reconstruction of the ear in the burns patient. Cirugía y Cirujanos (English Edition), 85(5), 454-458.
Kara, Y. A. (2018). Burn etiology and pathogenesis. Hot Topics in Burn Injuries, 17(1).
Nasrallah, F., Brewer, C. F., Arkoulis, N., & Mabvuure, N. T. (2022). Strategies to prevent suppurative chondritis following auricular burns: a systematic review. Journal of Wound Care, 31(5), 394-397.
Ioannidis, C. A. (2023). Burns of the Scalp, Face, and Neck. In Soft Tissue Injuries of the Head and Neck (pp. 119-154). Cham: Springer International Publishing.
Rahman, M. M., Taous, A., Awual, S. A., Tarique, A., & Hossain, S. M. R. (2022). Auricular Perichondritis: Clinical Search in a District Level Hospital. Bangladesh Journal of Otorhinolaryngology, 28(2), 165-170.
Hatef, M. B. (2012). Surgical Treatment of Suppurative Chondritis, Limited versus Radical Chondrectomy. Iraqi Journal of Medical Sciences, 10(3).
Kraenzlin, F. S., Mushin, O. P., Ayazi, S., Loree, J., & Bell, D. E. (2018). Epidemiology and outcomes of auricular burn injuries. Journal of Burn Care & Research, 39(3), 326-331
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 С. Й. ЗАПОРОЖАН, В. С. САВЧИН, Д. В. АНДРЮЩЕНКО, Н. В. ТУЗЮК
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).