Пригнічення екзокринної секреції як спосіб рішучої зміни тактики хірургічного лікування гострого панкреатиту
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2023.2.13989Ключові слова:
гострий панкреатит, октреотид, зміни хірургічного лікуванняАнотація
Мета роботи: оцінити зміни в тактиці лікування гострого деструктивного панкреатиту залежно від призначення високих доз октреотиду 1 мг/добу.
Матеріали і методи. Високі дози октреотиду використовували для лікування 6 пацієнтів із гострим деструктивним панкреатитом. Впродовж перших двох діб захворювання таким способом проліковано 4 хворих (1-ша група), через два тижні від початку захворювання лікування високими дозами октреотиду було застосовано у 2 хворих (2-га група). Усі пацієнти дали інформовану згоду на застосоване лікування.
Серед пацієнтів було 2 жінки та 4 чоловіки віком від 17 до 75 років. У 2-х пацієнтів причиною гострого деструктивного панкреатиту стали жовчнокам’яна хвороба та надмірне харчування, зловживання алкоголем у поєднанні з переїданням – у 4-х пацієнтів. У наших спостереженнях діагноз гострого панкреатиту встановлювали за результатами комплексної оцінки клінічних проявів та результатів лабораторно-інструментального обстеження. Високі дози октреотиду призначали кожному пацієнту одразу після встановлення діагнозу.
Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів 1-ї групи клінічні ознаки гострого деструктивного панкреатиту зникли через 2 години після введення високих доз октреотиду. Продовження застосування високих доз октреотиду впродовж наступних двох днів привело до нормалізації загального клінічного стану та рівня амілази. В одного хворого після дводенного лікування високими дозами октреотиду клінічні прояви не нормалізувалися ‒ залишився біль у животі та сильний метеоризм.
В обох хворих 2-ї групи спостерігалася стабілізація загального клінічного стану з чітко вираженою ознакою локального абсцесу. За допомогою комп’ютерної та магнітної томографії у кожного пацієнта були виявлені два локальні вогнища та згодом пройшли лікування за допомогою міні-інвазивної хірургії.
Таким чином, можна припустити, що запропонований спосіб лікування високими дозами октреотиду приводить до стабілізації паренхіми підшлункової залози та зумовлює негайне припинення запального процесу.
Посилання
Colvin, S.D., Smith, E.N., Morgan, D.E., & Porter, K.K. (2020). Acute pancreatitis: an update on the revised Atlanta classification. Abdom. Radiol. (NY), 45 (5): 1222-1231. DOI: 10.1007/s00261-019-02214-w. DOI: https://doi.org/10.1007/s00261-019-02214-w
Bhatti, K.M., Rehman, S., Ahmed, S.E., & Canelo, R. (2022). Management of complicated acute pancreatitis: the role of hub-and-spoke model. J. Coll. Physicians Surg. Pak., 32 (5): 575-580. DOI: 0.29271/jcpsp.2022.05.575. DOI: https://doi.org/10.29271/jcpsp.2022.05.575
Karakoyunlar, O., Sivrel, E., Tanir, N., & Deneçli, A. G. (1999). High dose octreotide in the management of acute pancreatitis. Hepatogastroenterology, 46(27), 1968-1972.
Nikou, G.C., Arnaoutis, T.P., Giamarellos-Bourboulis, E.J., Samolada, O., Vafiadis-Zouboulis, I., Katsilambros, N., & Arvanitakis, C. (2001). The significance of the dosage adjustment of octreotide in the treatment of acute pancreatitis of moderate severity. Hepatogastroenterology, 48 (42), 1754-1757.
Meng, L., Wu, Z., & Zhang, H. (2019). Effect of ulinastatin combined with octreotide on serum endothelin, endotoxin levels and immune function in acute pancreatitis. J. Coll. Physicians Surg. Pak., 29 (1): 90-92. DOI: 10.29271/jcpsp.2019.01.90. DOI: https://doi.org/10.29271/jcpsp.2019.01.90
Rasch, S., Pichlmeier, E. M., Phillip, V., Mayr, U., Schmid, R. M., Huber, W., & Lahmer, T. (2022). Prediction of outcome in acute pancreatitis by the qSOFA and the New ERAP Score. Dig. Dis. Sci., 67 (4), 1371-1378. DOI: 10.1007/s10620-021-06945-z. DOI: https://doi.org/10.1007/s10620-021-06945-z
Mederos, M.A., Reber, H.A., & Mark D. (2020). Girgis acute pancreatitis: A review. JAMA, 325(4):382-390. DOI: 10.1001/jama.2020.20317. DOI: https://doi.org/10.1001/jama.2020.20317
Oppenlander, K.E., Chadwick, C., & Carman, K. (2022). Acute pancreatitis: Rapid evidence review. Am. Fam. Physician, 106 (1), 44-50.
Cienfuegos, J.A., Valentí, V., & Rotellar, F. (2022). Acute pancreatitis: an opportunity for gastroenterology hospitalists? Rev. Esp. Enferm. Dig., 114 (2), 73-75. DOI: 10.17235/reed.2022.8573/2022. DOI: https://doi.org/10.17235/reed.2022.8573/2022
Seppänen, H., & Puolakkainen, P. (2020). Classification, severity assessment, and prevention of recurrences in acute pancreatitis. Scand. J. Surg.,109 (1), 53-58. DOI: 10.1177/1457496920910007. DOI: https://doi.org/10.1177/1457496920910007
Wessling, J., Peitz, U., Hoffmann, M., Schreyer A. G., & Grenacher, L. (2021). Acute pancreatitis: Typical findings in computed tomography and magnetic resonance imaging. [Article in German]. Radiologe, 61 (6), 532-540. DOI: 10.1007/s00117-021-00854-y. DOI: https://doi.org/10.1007/s00117-021-00854-y
Hamm, R.G. (2021). Acute Pancreatitis: causation, diagnosis, and classification using computed tomography. Radiol. Technol., 93 (2), 197CT-219CT.
Leppäniemi, A., Tolonen, M., Tarasconi, A., Segovia-Lohse, H., Gamberini, E., Kirkpatrick, A. W., Ball, C. G., Parry, N., Sartelli, M., Wolbrink, D., Goor, H., Baiocchi, G., Ansaloni, L., Biffl, W., Coccolini, F., Saverio, S.D., Kluger, Y., Moore, E., & Catena, F. (2020). 2019 WSES guidelines for the management of severe acute pancreatitis Scand. J. Surg., 109 (1), 53-58. DOI: 10.1177/1457496920910007. DOI: https://doi.org/10.1186/s13017-019-0247-0
Machicado, J.,D., & Yadav, D. (2017). Epidemiology of recurrent acute and chronic pancreatitis: similarities and differences review. Dig. Dis. Sci., 62 (7): 1683-1691. DOI: 10.1007/s10620-017-4510-5. DOI: https://doi.org/10.1007/s10620-017-4510-5
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 .
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
