Досвід застосування стандартів консенсусу Американської тиреоїдної асоціації в клініці загальної хірургії на базі Львівської клінічної лікарні на ЗТ ПАТ “Українська залізниця” філії “Центр охорони здоров’я”

Анотація

Мета роботи: оцінка ефективності медичної практики клініки з огляду на ключові положення рекомендацій Американської тиреоїдної асоціації 2015 року, спрямованих на оптимізацію хірургічного лікування хворих із вузловими утворами щитоподібної залози.

Матеріали і методи. Проведення критичного аналізу окремих позицій настанов та рекомендацій Американської тиреоїдної асоціації редакції 2015 року. Ретроспективне дослідження із залученням 29 пацієнтів із цитологічно ідентифікованими випадками високодиференційованих карцином щитоподібної залози, яким були виконані оперативні втручання за період 2015–2018 рр. на базі хірургічного відділення Львівської клінічної лікарні на Залізничному транспорті.

Результати досліджень та їх обговорення. Клінічні ефекти оновленої версії рекомендацій Американської тиреоїдної асоціації є достатньо контраверсійні та не завжди знаходять одностайне схвалення з боку клініцистів (зокрема, вітчизняних шкіл із проблематики захворювань щитоподібної залози). Однією з можливих причин цього є розширення показань до виконання лобектомії (гемітиреоїдектомії) шляхом збільшення допустимих розмірів пухлини (в окремих ситуаціях до 4 см) та, відповідно, зменшення кількості хворих, яким виконано тиреоїдектомію (тотальну тиреоїдектомію). Тотальна тиреоїдектомія була здійснена у всіх пацієнтів нашої клініки, залучених до ретроспективного аналізу, що можна пояснити очікувано низьким рівнем комплаєнсу пацієнтів до тривалого спостереження. Водночас, тактика доопераційної підготовки, побудови та виконання діагностичного алгоритму та подальше ведення хворих у клініці загальної хірургії, в цілому, відповідали рекомендаціям та настановам Американської тиреоїдної асоціації редакції 2015 року. Виявлення вузла щитоподібної передбачає виконання багатокрокового алгоритму з метою встановлення характеру новоутворення, що має забезпечити формування оптимального плану лікування та подальшого спостереження. Наведені рекомендації, незважаючи на свою вичерпність, відіграють лише допоміжну роль для клініциста у прийнятті рішення, остаточно ж стратегія лікування вибудовується для кожного пацієнта індивідуально.