Сучасні підходи до гомілкових реконструкцій і проблеми, що виникають при їх виконанні

Abstract

За даними ВООЗ, від хронічних облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок страждає від 5 до 15 %
населення. В свою чергу, оклюзійно-стенотичне ураження дистального русла спостерігається майже у 43 % з
цих пацієнтів, що вказує на надзвичайну поширеність даної проблеми.
Такий стан речей потребує подальшого пошуку шляхів вдосконалення лікування пацієнтів з дистальними оклю-
зіями. Для цього ми провели аналіз літературних даних, який дозволив виділити і певною мірою систематизувати
практичні проблеми, з якими стикаються ангіохірурги при виконанні дистальних реконструкцій. До них увійшли:
— вибір оптимального методу реконструкції;
— вибір гомілкової артерії для дистального анастомозу;
— малий розмір гомілкових артерій, що ускладнює накладання анастомозів;
— різниця діаметрів реверсованої вени і гомілкових артерій;
— фіброзна трансформація видаленої вени через руйнування vasa vasorum;
— розсипний тип великої підшкірної вени, або її облітерація.
Підсумовуючи проведений нами аналіз літературних даних, можна зробити висновок, що питання гомілкових
шунтувань є далекими від вирішення і потребують комплексного підходу з врахуванням анатомо-морфологі-
чних особливостей дистального русла, виду трансплантаційного матеріалу і досвіду клініки.