Терапевтичне і прогностичне значення форсованого внутрішньоартеріального введення в комплексному веденні хворих на синдром діабетичної стопи
DOI:
https://doi.org/10.11603/1681-2778.2014.67.4415Анотація
Обстежено 130 хворих (фізикальне, клініко-лабораторне і біохімічне обстеження, УЗ-сканування, артеріографія,
лазерна фотоплетизмографія). У 53 пацієнтів проводили форсоване внутрішньоартеріальне введення. У 35 осіб
пунктували загальну стегнову артерію, у 18 — її катетеризували. При некритичній ішемії форсоване введення
забезпечило у 2,4—4,3 раза більше клінічне покращення і стабілізувало процес у 92,9 % хворих. При критичній
ішемії форсоване введення купірувало критичну ішемію у 10,3 % хворих і зменшило частку високих ампутацій до
35.9 %. При фармакотерапії ішемія прогресувала, частка високих ампутацій становила 58,2 %. Катетеризація
спричиняла більший дискомфорт. У 4 (22,2 %) хворих виникали ускладнення. При пункційній методиці у 11 хворих
(31,4 %) з 3-4-го дня відмічали технічні труднощі. Для обрання методики мали значення дисциплінованість і
охайність хворого, товщина підшкірної клітковини у місці пункції, побажання хворого, ефективність першого
введення. Якщо при форсованому внутрішньоартеріальному введенні реакція з боку стопи і пальців була відсутня
понад 2 хв, збереження стопи визнавали безперспективним. Форсоване внутрішньоартеріальне введення —
ефективний лікувально-прогностичний компонент комплексного ведення хворого на СДС, що дозволяє зменшити
обсяг фармакотерапії та знизити частку високих ампутацій з 58,2 до 35,9 %.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).