Вплив колатерального кровообігу на результати інвазивного лікування у хворих із гострим коронарним синдромом

Анотація

Мета роботи: дослідити клінічний портрет хворих із розвинутими колатералям и на тлі ГКС та їх вплив на результати інвазивного лікування.

Матеріали і методи. У дослідження включено 135 пацієнтів, з них 105 чоловіків (77,78 %) та 30 жінок (22,22 %). Середній вік обстежених склав (61,81±1,13) року, у тому числі чоловіків – (60,15±0,91) року, жінок – (66,43±1,27) року, p<0,0009. У 113 (83,70 %) пацієнтів діагностовано ГКС з елевацією сегмента ST (STEMI), у 22 (16,30 %) – ГКС без елевації сегмента ST (NSTEMI). У хворих оцінювали колатеральний кровообіг за методикою Rentrop під час виконання коронароаніографії з наступною ангіопластикою та стентуванням інфаркт-залежної артерії. Залежно від розвитку КК усі пацієнти були поділені на дві групи: 1-ша – з добре розвинутими колатералями (2–3 бали за Rentrop), 2-га – із слаборозвинутим КК (0–1 бали за Rentrop). У цих групах порівнювали особливості клінічного перебігу ГКС, вплив коморбідності, розрахункову масу некрозу за ЕКГ, показники ехокардіоскопії, коронароангіографічні паралелі між ураженням різних відділів вінцевого русла та розвитком КК, безпосередні та віддалені наслідки інвазивного лікування. Ризики несприятливого прогнозу оцінювали за шкалою GRACE-2.

Результати досліджень та їх обговорення. За даними коронароангіографії, розвинутий КК (Rentrop 2–3) встановлено у 43 пацієнтів, а у 92 – недостатній КК або відсутність колатералів. Встановлено пряму залежність між ступенем обструкції коронарної артерії та наявністю добре розвинутих колатералей (r=0,316, p<0,001). За даними парціального кореляційного аналізу (з вилученням віку) простежувався певний зв’язок між наявністю КК та шестимісячним ризиком несприятливого прогнозу за шкалою GRACE-2 (r=0,205, p=0,018). Оцінка загальної смертності за весь період спостереження виявила дещо вищу смертність у групі пацієнтів, які мали розвинуті колатералі, порівняно з пацієнтами, у яких останніх не виявлено, відповідно, 25,58 % проти 17,39 %, однак статистично різниця виявилась недостовірною. При аналізі смертності упродовж 6 місяців після ІМ фактична смертність за наявності розвинутих колатералей була 9,3 %, а розрахункова за шкалою GRACE становила 15,24 %. Водночас ті ж показники у групі пацієнтів, у яких при коронароангіографії не виявлено колатералей, становили, відповідно, 3,26 % та 3,00 %, тобто у останніх фактична і розрахункова смертність виявилась ідентичною.

Колатералі краще розвинені у пацієнтів із тяжким стенозом коронарної артерії. У виборі тактики лікування гострого коронарного синдрому слід враховувати особливості колатерального кровообігу. На відносно короткому проміжку часу наявність колатерального кровотоку має позитивний вплив при гострому коронарному синдромі.