Структурні зміни внутрішніх органів на фоні змодельованого гострого поширеного перитоніту
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12714Ключові слова:
перитоніт, гістохімічне дослідження, метод ГімзиАнотація
Мета роботи: вивчення морфологічних та гістохімічних змін внутрішніх органів у піддослідних тварин на третю добу змодельованого експериментального гострого поширеного перитоніту.
Матеріали і методи. В експерименті було використано статевозрілі нелінійні щури-самки масою 180–220 грам. Гострий поширений перитоніт був змодельований шляхом інтраперитонеального введення 1 мл 30 % калової суспензії на 100 г маси тіла щура. Тварин виводили з експерименту на третю добу шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом. З метою подальшого проведення патоморфологічного та гістохімічного дослідження були забрані часточки печінки, очеревини, нирки та легені. Гістологічні препарати забарвлені гематоксилін-еозином. Фотодокументація зображення з гістологічних препаратів проводилась за допомогою виводу на монітор комп’ютера за допомогою мікроскопа Nicon eclipse C та цифрової відеокамери (Digital Camera SCMOS) за допомогою програмного забезпечення ToupWiew при різних збільшеннях.
Результати досліджень та їх обговорення. У легенях виявлено збільшення кровонаповнення судин дрібного калібру без проявів периваскулярного набряку. Дослідження на виявлення бактерій, яке проводили за методом Гімзи та за Грамом–Вейгертом, встановило наявність поодиноких грампозитивних бактерій переважно в просвітах судин та в стромі поряд із запальними інфільтратами, про що свідчать кольорові включення. Гістологічне дослідження нирок встановило незначне кровонаповнення кіркової і мозкової речовини. Гістологічне дослідження печінки на третю добу експериментального перитоніту встановило значне розширення та повнокрів’я центральних вен, із компресією центролобулярних гепатоцитів, достатньо помірне розширення синусоїдів із незначною кількістю еритроцитів та макрофагів їх у просвітах. Реакція очеревини на третю добу після моделювання розлитого перитоніту проявлялася наростанням запальної гіперемії, набряку, який поширювався на м’язову тканину.
Змодельований гострий поширений перитоніт характеризувався не лише запаленням листків очеревини, а й імунною реакцією інших органів.
Посилання
Ross, J. T., Matthay, M. A., & Harris, H. W. (2018). Secondary peritonitis: principles of diagnosis and intervention. BMJ (Clinical research ed.), 361, k1407. Retrieved from: https://doi.org/10.1136/bmj.k1407
Mačiulienė, A., Maleckas, A., Kriščiukaitis, A., Mačiulis, V., Vencius, J., & Macas, A. (2019). Predictors of 30-day in-hospital mortality in patients undergoing urgent abdominal surgery due to acute peritonitis complicated with sepsis. Medical Science Monitor: International Medical Journal of Experimental and Clinical Research, 25, 6331-6340. Retrieved from: https://doi.org/10.12659/MSM.915435
Park, I., Lee, J.H., Jang, D.H. (2019). Characterization of fecal peritonitis-induced sepsis in a porcine model. The Journal of Surgical Research, 244, 492-501. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/j.jss.2019.06.094
Schreyer, A.G. (2018). Inflammatory and infectious abdominal peritoneal and mesenterial processes. Der Radiologe, 58 (1), 10-18. Retrieved from: https://doi.org/10.1007/s00117-017-0334-8
Filippone, A., Cianci, R., Delli Pizzi (2015). CT findings in acute peritonitis: a pattern-based approach. Diagnostic and Interventional Radiology (Ankara, Turkey), 21 (6), 435-440. Retrieved from: https://doi.org/10.5152/dir.2015.15066
Facciorusso, A., Antonino, M., Orsitto, E., Sacco, R. (2019). Primary and secondary prophylaxis of spontaneous bacterial peritonitis: current state of the art. Expert Review of Gastroenterology & Hepatology, 13 (8), 751-759. Retrieved from: https://doi.org/10.1080/17474124.2019.1644167
Volk, S.W. (2015). Peritonitis. Small Animal Critical Care Medicine, 643-648. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/B978-1-4557-0306-7.00122-7
Ordoñez, C.A., & Puyana, J.C. (2006). Management of peritonitis in the critically ill patient. The Surgical Clinics of North America, 86 (6), 1323-1349. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/j.suc.2006.09.006
Oliveira, L.G., Luengo, J., & Caramori, J.C. (2012). Peritonitis in recent years: clinical findings and predictors of treatment response of 170 episodes at a single Brazilian center. International Urology and Nephrology, 44 (5), 1529-1537. Retrieved from: https://doi.org/10.1007/s11255-011-0107-7
Szeto, C.C. (2014). Peritonitis rates of the past thirty years: from improvement to stagnation. Peritoneal Dialysis International: Journal of the International Society for Peritoneal Dialysis, 34 (2), 151-153. Retrieved from: https://doi.org/10.3747/pdi.2014.00007
Lazarenko, V.A., Lipatov, V.A., Blinkov, Yu.Yu., & Skorikov, D.V. (2008). Eksperimentalnaya model rasprostranennogo kalovogo peritonita [Experimental model of widespread fecal peritonitis]. Chelove i ego zdorovye – Man and His Health, 4, 128-132 [in Russian].
(1986). European convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and other scientific purposes. Council of Europe. Strasbourg.
(2006). Pro zakhyst tvaryn vid zhorstokogo povodzhennia [On protection of animals from cruel treatment]. Law of Ukraine of February 21, 2006 No. 3447-IV. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].
Bagriy, M.M., Dibrova, V.A., Popadynets, O.G., & Grishchuk, I.M. (2016). Metodyky morfolohichnykh doslidzhen: monohrafiia [Methods of morphological research: monograph]. Bagriy, M.M., Dibrova, V.A. (Eds.). Vinnytsia: Nova knyha [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).