Ефективність лікування поширеного вторинного гнійного перитоніту із застосуванням релапаротомії
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11462Ключові слова:
перитоніт, релапаротомія, Мангеймський індекс перитонітуАнотація
Мета роботи: проаналізувати результати лікування пацієнтів із поширеним вторинним гнійним перитонітом та порівняти ефективність різних методик лікування.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 545 пацієнтів із вторинним гнійним перитонітом, що знаходились на лікуванні у відділенні гнійної хірургії та проктології КП “Рівненська обласна клінічна лікарня” РОР з 2015 по 2019 рр. За структурою захворюваності: місцевий (відмежований) перитоніт було виявлено у 47,7 %, поширений, або дифузний – у 16,51%, загальний, або тотальний –у 35,78 %. За Мангеймським індексом перитоніту пацієнтів було розподілено на три групи MPI <16 у 36,6 %; 17 <MPI <21 у 31,7 %; MPI> 22 в 31,7 %.
Результати досліджень та їх обговорення. У 51 пацієнта виконано релапаротомію, що становить 9,26 %. З них релапаротомію “на вимогу” виконано у 36 (6,51 %), а програмовану релапаротомія – у 15 (2,75 %). Кількість релапаротомій в одного пацієнта коливалась від 1 до 15. Середня кількість – 3. У структурі захворювань, із приводу котрих виконували релапаротомію: гострий деструктивний панкреатит – 22 (44,43 %) пацієнти, виразкова хвороба шлунка та ДПК, ускладнена перфорацією виразки, 5 (11,12 %), ЖКХ та її ускладнення – 5 (11,12 %), тромбоз мезентеріальних судин – 3 (5,55 %), рак товстого кишечника та прямої кишки – 3 (5,55 %), дивертикулярну хворобу товстого кишечника та інші запальні захворювання кишечника, рак шлунка, ушкодження порожнистих органів черевної порожнини – 11 (22,23 %), інфікований асцит на фоні ХХН – 2 (3,67 %). Серед 545 оперованих пацієнтів у післяопераційному періоді померло 135 пацієнтів (24,77 %). У групі пацієнтів після виконаних релапаротомій померло 20 пацієнтів (39,2 %).
Посилання
Dziubanovskyi, I.Ya., & Mihenko, B.O. (2012). Komlpleksne likuvannia khvorykh na hostryi poshyrenyi perytonit [Comprehensive treatment of patients with acute peritonitis]. Halytskyi likarskyi visnyk – Galician Medical Bulletin, 19, 3 (2), 42-44 [in Ukrainian].
Dziubanovskyi, I.Ya., & Benedykt, V.V. (2014). Hostryi poshyrenyi perytonit. Laparostomiya chy prohramovana relaparotomiia? [Acute widespread peritonitis. Laparostomy or programmed relaparotomy?]. Klinich. anat. ta operat. khirurh. – Clinical Anatomy and Operative Surgery, 13 (1), 53-55 [in Ukrainian].
Savelyev, V,S., Gelfand, B.R., & Filimonov, M.I. (Eds.). (2006). Peritonit: prakticheskoye rukovodstvo [Peritonitis: a practical guide]. Moscow: Littera [in Russian].
Radzikhovskiy A.P., Bobrov, O.E., & Nayshtetik, V.Ya. (2000). Ocherki khirugii peritonita [Essays on peritonitis surgery]. Kyiv [in Russian].
Chernov, V.N., Belik, B.M., & Pshukov, Kh.Sh. (2004). Prognozirovaniye iskhoda i vybor khirirgicheskoy taktiki pri gnoynom peritonite [Prediction of outcome and choice of surgical tactics for advanced purulent peritonitis]. Khirurgiya. Zhurnal im. N.I. Pirogova – Surgery. Journal by N.I. Pirogov, 3, 21-24 [in Russian].
Bosscha, K., van Vroonhoven, T.J., & van der Werken, C. (1999). Surgical management of severe secondary peritonitis. Br. J. Surg., 86 (11), 1371-1377.
Christou, N.V., Barie, P.S., Dellinger, E.P., Waymack, J.P., & Stone, H.H. (1993). Surgical Infection Society intra-abdominal infection study: prospective evaluation of management techniques and outcome. Arch. Surg., 128 (2), 193-198.
Farthmann, E.H., & Schoffel, U. (1990). Principles and limitations of operative management of intraabdominal infections. World J. Surg., 14 (2), 210-217.
Kirkpatrick, A.W., Roberts, D.J., De Waele, J., Jaeschke, R., Malbrain, M.L.N.G., et al. Intra-abdominal hypertension and the abdominal compartment syndrome: updated consensus definitions and clinical practice guidelines from the World Society of the Abdominal Compartment Syndrome. Intensive Care Medicine, 39 (7), 1190-1206.
Koperna, T., & Schulz, F. (1996). Prognosis and treatment of peritonitis: do we need new scoring systems? Arch. Surg., 131 (2), 180-186.
Lamme, B., Boermeester, M.A., Belt, E.J., van Till, J.W., Gouma, D.J., & Obertop, H. (2004). Mortality and morbidity of planned relaparotomy versus relaparotomy on demand for secondary peritonitis. Br. J. Surg., 91 (8), 1046-1054.
Mazuski, J.E., & Solomkin, J.S. (2009). Intra-abdominal infections. Surg. Clin. N. Am., 89, 421-437.
Nathens, A.B., & Rotstein, O.D. (1994). Therapeutic options in peritonitis. Surg. Clin. North Am., 74 (3), 677- 692.
Salamone, G., Licari L., Falco N., Augello G., Tutino R., Campanella S., Guercio G., & Gulotta, G. (2016). Mannheim Peritonitis Index (MPI) and elderly population: prognostic evaluation in acute secondary peritonitis. G. Chir., 37 (6), 243-249
Van Goor, H. (2002). Interventional management of abdominal sepsis: when and how. Langenbecks Arch Surg., 387 (5-6), 191-200.
Wittmann, D.H., Schein, M., & Condon, R.E. (1996). Management of secondary peritonitis. Ann. Surg., 224 (1), 10-18.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
а. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
б.
в. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
г. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
