Порівняльна оцінка різних методів закриття ранових дефектів у пацієнтів із синдромом стопи діабетика
DOI:
https://doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10547Ключові слова:
цукровий діабет, синдром стопи діабетика, еквівалент дерми, platelet-rich plasmaАнотація
Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хворих із синдромом стопи діабетика (CCД) шляхом використання сучасних методів закриття ранових дефектів.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів комплексного обстеження й лікування 67 хворих із ССД. Пацієнтів поділені на групу порівняння – 31 (46,27 %) хворий, яким виконано “класичну” автодермопластику, та основну групу – 36 (53,73 %) хворих. Серед них у 17 (47,22 %) хворих проведено закриття ранового дефекту за допомогою еквіваленту дерми, а у 19 (52,78 %) хворих використано PRP методику. Відповідно до клінічних форм ССД виділено невропатичну форму стопи діабетика у 30 (44,78 %) хворих та нейроішемічну форму стопи діабетика у 37 (55,22 %) хворих. На підставі отриманих результатів використання різних способів закриття дефектів обчислювали площу та швидкість загоєння ран.
Результати досліджень та їх обговорення. За результатами аналізу застосування еквіваленту дерми встановлено наступне: на 20-ту добу лікування площа рани у 1,76 раза менша від площі рани в пацієнтів без використання еквіваленту дерми; швидкість загоєння рани вища в 1,41 раза. При застосуванні PRP мембрани встановлено, що на 20-ту добу лікування площа рани у 2,25 раза менша від площі рани в пацієнтів без використання PRP мембрани, а швидкість загоєння рани вища в 1,45 раза. Використання клітинно-тканинних технологій та збагаченою тромбоцитами та факторами росту мембрани у місцевому лікуванні ранового дефекту дозволяє досягти загоєння й поліпшує результати лікування за рахунок прискорення строків епітелізації порівняно із традиційною терапією.
Посилання
Zheng, Yan, Sylvia H. Ley, Frank B. Hu. (2018). Global aetiology and epidemiology of type 2 diabetes mellitus and its complications. Nature Reviews Endocrinology 14 (2), 88. DOI: https://doi.org/10.1038/nrendo.2017.151
Boulton, Andrew J.M. (2005). The global burden of diabetic foot disease. The Lancet, 366 (9498), 1719-1724.
Zelen, C., & Armstrong, D.G. (2019). 45-LB: Results of a pilot evaluation of a novel autologous homologous skin construct treatment of diabetic foot wounds refractory to conventional treatments. DOI: https://doi.org/10.2337/db19-45-LB
Weller C.D., Gardiner, E.E., Arthur, J.F., Southey, M., & Andrews, R.K. (2019). Autologous platelet-rich plasma for healing chronic venous leg ulcers: Clinical efficacy and potential mechanisms. International Wound Journal, 16 (3), 788-792. DOI: https://doi.org/10.1111/iwj.13098
Tsachiridi, M., Galyfos, G., Andreou, A., Sianou, A., Sigala, F., Zografos, G., & Filis, K. (2019). Autologous Platelet-Rich Plasma for Nonhealing Ulcers: A Comparative Study. Vascular Specialist International, 35 (1), 22. DOI: https://doi.org/10.5758/vsi.2019.35.1.22
Cheun, T.J., Haidar, G.M., & Toursarkissian, B. (2019). Peripheral Arterial Disease and Diabetes Mellitus. In The Diabetes Textbook. Springer, Cham. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-030-11815-0_48
Miron R.J., Fujioka-Kobayashi, M., Bishara, M., Zhang, Y., Hernandez, M., & Choukroun, J. (2017). Platelet-rich fibrin and soft tissue wound healing: a systematic review. Tissue Engineering Part B: Reviews. 23 (1), 83-99. DOI: https://doi.org/10.1089/ten.teb.2016.0233
Bello, Y.M., Falabella, A.F., & Eaglstein, W.H. (2001). Tissue-engineered skin. Current status in wound healing. Am. J. Clin. Dermatol., 2 (5), 305-313 DOI: https://doi.org/10.2165/00128071-200102050-00005
Hasenstein, Todd A., Timothy Greene, C., Van Jennifer, Andrew Meyr, J. (2019). Soft tissue reconstruction with diabetic foot tissue loss. Clinics in Pediatric Medicine and Surgery, 36, 3, 425-440. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cpm.2019.02.006
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у журналі «Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука», погоджуються з такими умовами:
а. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
б.
в. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в цьому журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
г. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
