Вплив різних моделей іммобілізаційного стресу на функціональні зміни в серці високо- і низькостійких до гострої гіпоксичної гіпоксії щурів різної статі

  • O. V. Denefil ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України”
  • Iu. M. Ordynskyi ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України”
Ключові слова: іммобілізаційний стрес, щури, резистентність до гіпоксії, ЕКГ

Анотація

Мета роботи: визначити вплив різних моделей іммобілізаційного стресу на зміни показників електрокардіограми (ЕКГ) у самців і самиць щурів з високою і низькою стійкістю до гіпоксії (ВГ, НГ).

Матеріали і методи. У дослід взяли 135 щурі. Тварин поділено на три групи – контрольну та дві дослідні (які зазнали іммобілізаційного стресу). Стрес моделювали 4 рази одногодинною м’якою іммобілізацією щурів спинкою донизу з інтервалом 24 години (стрес 1) і 72 години (стрес 2). Дослідження проводили через 24 години після останньої іммобілізації. У всіх піддослідних тварин під наркозом реєстрували ЕКГ.

Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі показників ЕКГ у щурів спостерігали незначні зміни тривалості та амплітуди зубців та інтервалів. Так, при порівнянні груп контрольних ВГ і НГ самців достовірних показників на ЕКГ не виявлено. Аналогічно не було достовірної різниці між досліджуваними ЕКГ показниками у ВГ і НГ самиць. Стрес 1 призвів до зниження відхилення сегмента ST від ізолінії порівняно з контрольними значеннями у ВГ самців і у ВГ самиць. У НГ самиць зросла ЧСС, зменшилися тривалість інтервалу RR та показник QTc. У ВГ самців, порівняно з ВГ самицями, була менша амплітуда зубця R. Стрес 2, порівняно з контролем, у ВГ самців спричинив підвищення амплітуди зубця R. У ВГ самців, порівняно з НГ, спостерігали більше відхилення сегмента ST від ізолінії; у НГ самиць зросла ЧСС, зменшилися тривалість інтервалу RR, тривалість та амплітуда зубця Р, тривалість інтервалу QT та QTc. У ВГ самиць, порівняно з НГ, була більша тривалість інтервалу QT. Після стресу 2 встановили, що у ВГ самців, порівняно з самицями, були більшими амплітуда зубця R і відхилення сегмента ST від ізолінії. У НГ самців, порівняно з НГ самицями, була більшою тривалість інтервалу QT.

Посилання

Karlova, L.V., Gavrilina, O.G., Alekseeva, N.V., & Peretyatko, O.V. (2018). Typological features of the nervous system of cows depending on the reactivity and stress resistance. Ukrainian Journal of Ecology, 8 (2), 149-159.

Kop, W.J., Synowski, S.J., Newell, M.E., Schmidt, L.A., Waldstein, S.R., & Fox, N.A. (2011). Autonomic nervous system reactivity to positive and negative mood induction: The role of acute psychological responses and frontal electrocortical activity. Biol. Psychol., 86 (3), 230-238.

Nguyen, T.V., Jones, S.L., Elgbeili, G., Monnier, P., Yu, C., Laplante, D.P., & King, S. (2018). Testosterone-cortisol dissociation in children exposed to prenatal maternal stress, and relationship with aggression: Project Ice Storm. Dev. Psychopathol., 30 (3), 981-994.

Dorubets, А.D. (2016). Zahalna imunolohichna reaktyvnist orhanizmu patsiientiv z malymy defektamy zubnykh riadiv [General immunological reactivity of the body of patients with small defects in dentition]. Klinichna ta eksperymentalna patolohiia – Clinical and Experimental Pathology, 55 (1), 59-62 [in Ukrainian].

Neuenschwander, R., Hookenson, K., Brain, U., Grunau, R.E., Devlin, A.M., Weinberg, J., Diamond, A., Oberlander, T.F. (2018) Children’s stress regulation mediates the association between prenatal maternal mood and child executive functions for boys, but not girls. Dev. Psychopathol., 30 (3), 953-969.

Holm, L., Ekman, E., & Jorsäter Blomgren K. (2017). Influence of age, sex and seriousness on reporting of adverse drug reactions in Sweden. Pharmacoepidemiol. Drug Saf., 26 (3), 335-343.

Alkon, A., Boyce, W.T., Neilands, T.B., & Eskenazi, B. (2017). Children’s Autonomic Nervous System Reactivity Moderates the Relations between Family Adversity and Sleep Problems in Latino 5-Year Olds in the CHAMACOS Study. Front Public Health, 5, 155.

Pshennikova, M.G. (2011) Rol geneticheskikh osobennostey organisma v ustoychivosti k povrezhdayushchim vozdeystviyam i v zashchitnykh effektakh adaptatsii [The role of genetic features of the organism in resistance to damaging effects and protective effects of adaptation]. Patologicheskaya phisiologiya i eksperimentalnaya terapiya – Pathological Physiology and Experimental Therapy, 4, 7-16 [in Russian].

Zarubina, I.V. (2011). Sovremennye predstavleniya о patogeneze gipoxii i ego farmakolgicheskoy korrektsii [Contemporary notions about the pathogenesis of hypoxia and its pharmacological correction]. Obzory po klinicheskoy farmakologii i lekarstvennou terapii – Reviews on Clinical Pharmacology and Drug Therapy, 8 (3), 31-48 [in Russian].

Berezovskyy, V.A. (1978). Gipoksiya i individualnye osobennosti reaktivnosti [Hypoxia and individual particularities of reactivity]. Kyiv: Naukova dumka [in Russian].

Kulynskyy, V.I., & Olkhovskyy, I.A. (1992). Dve adaptatsionnye strategii v neblagopriyatnykh usloviyakh: rezistentnaya i tole rantnaya. Rol gormonov i retseptorov [Two adaptation strategies in adverse conditions: resistant and tolerant. The role of hormones and receptors]. Uspekhi sovremennoy biologii – Advances of Modern Biology, 112, 697-711 [in Russian].

Опубліковано
2019-09-10
Як цитувати
Denefil, O. V., & Ordynskyi, I. M. (2019). Вплив різних моделей іммобілізаційного стресу на функціональні зміни в серці високо- і низькостійких до гострої гіпоксичної гіпоксії щурів різної статі. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, (2), 60-64. https://doi.org/10.11603/2414-4533.2019.2.10419
Номер
Розділ
Експериментальні дослідження