ВПЛИВ СУМІСНОГО ВВЕДЕННЯ ФТОРХІНОЛОНІВ ТА НЕСТЕРОЇДНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ЗАСОБІВ НА СУДОМНУ ГОТОВНІСТЬ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Автор(и)

  • О.П. Кухар
  • В.Й. Мамчур

DOI:

https://doi.org/10.11603/2312-0967.2008.1.3058

Анотація

Ципрофлоксацин, гатифлоксацин і моксифлоксацин у дозах 100 мг/кг при пероральному застосуванні демонстрували просудомну активність, яка більш за все була виражена у моксифлоксацину, та менше у гатифлоксацину в експерименті на коразолових судомах на мишах. Диклофенак натрію у дозі 10 мг/кг підвищував просудомну активність моксифлоксацину та гатифлоксацину, але знижував у ципрофлоксацину. Німесулід у дозі 40 мг/кг та целекоксиб у дозі 50 мг/кг знижували просудомну активність досліджуваних фторхінолонів, при цьому целекоксиб виявляв найбільшу активність.

##submission.downloads##

Опубліковано

2014-07-19

Як цитувати

Кухар, О., & Мамчур, В. (2014). ВПЛИВ СУМІСНОГО ВВЕДЕННЯ ФТОРХІНОЛОНІВ ТА НЕСТЕРОЇДНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ЗАСОБІВ НА СУДОМНУ ГОТОВНІСТЬ В ЕКСПЕРИМЕНТІ. Фармацевтичний часопис, (1). https://doi.org/10.11603/2312-0967.2008.1.3058

Номер

№ 1 (2008)

Розділ

ФАРМАКОКІНЕТИКА І ФАРМАКОДИНАМІКА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі Результат пошуку зображень за запитом "CC-BY logo".
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).