ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕПАТОТОКСИЧНОГО ВПЛИВУ ЛАНСОПРАЗОЛУ, МЕТРОНІДАЗОЛУ І КЛАРИТРОМІЦИНУ

Автор(и)

  • В. В. Підгірний

DOI:

https://doi.org/10.11603/2312-0967.2012.3.2653

Анотація

В експерименті на здорових білих щурах вивчено вплив метронідазолу, лансопразолу і кларитроміцину на функціональний стан печінки. Встановлено, що поєднане застосування цих препаратів зумовлює стимуляцію жовчовидільної функції печінки і пригнічення жовчоутворювальної, що проявляється зниженням швидкості виділення загальних жовчних кислот, кон’югованого білірубіну і підвищенням холато- холестеролового співвідношення. На цьому тлі активується вільнорадикальне окиснення ліпідів у тканині печінки, виникає цитолітичний синдром. Одержані відхилення є ранніми проявами гепатотоксичної дії противиразкових препаратів і націлюють на розробку патогенетично обґрунтованих методів корекції їх побічної дії в комплексній терапії пептичної виразки.

##submission.downloads##

Опубліковано

2014-03-18

Як цитувати

Підгірний, В. В. (2014). ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕПАТОТОКСИЧНОГО ВПЛИВУ ЛАНСОПРАЗОЛУ, МЕТРОНІДАЗОЛУ І КЛАРИТРОМІЦИНУ. Фармацевтичний часопис, (3). https://doi.org/10.11603/2312-0967.2012.3.2653

Номер

Розділ

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН