КОНТРОЛЬ ЗАЛИШКОВИХ КІЛЬКОСТЕЙ ПЕРОКСИДУ ВОДНЮ ПІСЛЯ ДЕЗІНФЕКЦІЇ ЛАБОРАТОРНОГО ПОСУДУ ТА ОБЛАДНАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12145Ключові слова:
пероксид водню, залишкові кількості, перманганатометрія, чутливість реакції, речовини, що окиснюються, кондуктометрія, питома електропровідністьАнотація
Мета роботи. Визначення залишкової концентрації пероксиду водню у дистильованій воді, яка відповідає вимогам ДФУ, і обгрунтування кількості промивної води, потрібної для повного видалення Н2О2 після дезінфекції лабораторного посуду і обладнання.Матеріали і методи. Вода деоінізована була отримана з системи Millipore Direct-Q 3 UV, вода дистильована – з аквадистилятора GFL2008. Використовувались розчини пероксиду водню 30% виробництва "Carlo Erba Reagents S.A.S" чистоти "For analysis ACS-Reag.Ph.Eur.-Reag.USP-Stabilized" і 35% кваліфікації "медичний" виробництва "УкрХім". Досліди здійснювались з використанням фармакопейного теста "речовини, що окиснюються" і кондуктометричних вимірювань. Кондуктометричні дослідження проводили на кондуктометрі Hanna HI 2300.
Результати і обговорення. З'ясовано, що фармакопейне випробовування "речовини, що окиснюються" (перманганатометричний метод) дозволяє ідентифікувати перекис водню при концентрації приблизно ≥ 10-4%.
Була також виміряна питома електропровідність (ПЕ) розведених (3.5х10-5…3.5%) "фармакопейного" і "медичного" розчинів пероксиду водню. З'ясовано, що ПЕ розведених розчинів Н2О2 "фармакопейної" і "медичної" кваліфікації суттєво відрізняється. Вірогідно, це обумовлено наявністю стабілізаторів різної природи (органічних і неорганічних) і в різних концентраціях (в "фармакопейній" Н2О2 – в мінімальній, в "медичній" – в значній концентрації).
Висновки. Встановлено, що при кожному ополіскуванні лабораторного посуду дистильованою водою, концентрація пероксиду водню зменшується приблизно в 50-100 разів. Тому для повного видалення пероксиду водню з лабораторного посуду та обладнання (досягнення концентрації <10-4%) - потрібна 3-4-кратна промивка дистильованою водою. Теоретичні розрахунки підтверджені експериментальними даними.
Знайдено, що пероксид водню має низьку ПЕ, яка менша за ПЕ розчинів стабілізаторів в ньому, і кондуктометричний метод непридатний для контролю залишкових кількостей Н2О2 в лабораторному посуді і обладнанні.
Посилання
The State Pharmacopoeia of Ukraine: in 3 vol. Kharkiv: Ukrainian Scientific Pharmacopoeia Cen¬ter of Quality of Medicinal Products. Ed.2 [Derzhavna Farmakopeya Ukrayiny: v 3 t. / DP "Ukrayinsʹkyy naukovyy farmakopeynyy tsentr yakosti likarsʹkykh zasobiv" – 2-e vyd.], Kharkiv: Ukrainian Scientific Pharmacopoeia Cen¬ter of Quality of Medicinal Products, 2014; Ukrainian. Guidelines for drinking-water quality - 4th ed. WHO, 2011, 564 p. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/44584/9789241548151_eng.pdf;jsessionid=ECE0BAADE0B0AD93BE2B08C72A669805?sequence=1
Yoo JH. Review of Disinfection and Sterilization - Back to the Basics. Infect. Chemother. 2018;50(2):101–9. doi: 10.3947/ic.2018.50.2.101
McDonnel G, Russel AD. Antiseptics and Disinfectants: Activity, action, and resistance. Clinical Microbiology Reviews. 1999;12(1):147-79. doi: 10.1128/CMR.12.1.147
Sunabc Y, Liue H, Tanabc X, Lid Z. Highly efficient redox reaction between potassium permanganate and 3,3′,5,5′-tetramethylbenzidine for application in hydrogen peroxide. RSC Advances. 2019;9:1889-94. doi: 10.1039/C8RA07758D
Hsu CC, Lo YR, Lin YC, Sh YC. A Spectrometric Method for Hydrogen Peroxide Concentration Measurement with a Reusable and Cost-Efficient Sensor. Sensors. 2015;15: 25716-29. doi: 10.3390/s151025716
Klassen NV, Marchington D, McGowan C. H2O2 determination by I3- method and KMnO4 titration. Anal. Chem. 1994;66: 2921-5. doi: 10.1021/ac00090a020
Blazheyevskiy M, Riabko D. Development and validation of the spectrophotometric technique of the peroxide remains detection in washing waters when controlling the quality of sanitary processing of equipment. GISAP Medical Science, Pharmacology. 2016;9:33-8. doi: 10.18007/gisap:msp.v0i9.1270
Patrick WA, Wagner HB. Determination of Hydrogen Peroxide in Small Concentrations. Anal. Chem. 1949;21(10):1279-80. doi: 10.1021/ac60034a038
Meier J, Hoerber EM. , Stapleton JA, Iverson NM. Hydrogen Peroxide Sensors for Biomedical applications. Chemosensors. 2019;7,64. doi: 10.3390/chemosensors7040064
Karyakin A A, Bolshakov IA, Karyakina E.E. Electrochemical Sensor with Record Performance Characteristics. Angew. Chem. 2007;119(40):7822-24. doi: 10.1002/ange.200700341
Schumb WC, Satterfield CN, Wentworth RL. Hydrogen Peroxide. Reinhold publishing corporation: New-York, 1955. doi: 10.1002/jps.3030450224
Sulistyarti H, Atikah A, Fardiyah Q, Febriyanti S. A Simple and Safe Spectrophotometric Method for Iodide Determination. Makara J. Sci. 2015;19/2:43-8. doi: 10.7454/mss.v19i2.4736
Tamres M, Frost A. Adsorption Effects in the Decomposition of Hydrogen Peroxide Vapor. J. Am. Chem. Soc. 1950;72(11):5340-3. doi: 10.1021/ja01167a539
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Фармацевтичний часопис
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі .
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).