ПСИХОСОМАТИЧНІ РИЗИКИ У СУБ’ЄКТІВ НАВЧАННЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ»

Анотація

На кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти Дніпровського державного медичного університету проводиться післядипломне навчання інтернів та практичних лікарів із різним стажем роботи за спеціальністю «Анестезіологія», серед яких ми провели дослідження психосоматичного статусу. Аналіз анкет анонімного опитування показав відсутність перевищення середніх показників лікарів-інтернів за всіма субшкалами. Середні показники практичних лікарів-анестезіологів із робочим стажем до 10 років також не перевищували «точок відсікання». Певні проблеми починаються в лікарському середовищі зі стажем роботи 11–20 років за рахунок субшкал «інперсональна чутливість» та «тривожності», результати аналізу яких перевищують загальний середній рівень. Потому, зі збільшенням анестезіологічного стажу до 21–30 років спостерігається повільне прогресування показників за цими субшкалами, а рівень тривожності більше ніж удвічі перевищує такий у лікарів-інтернів. Інперсональна чутливість характеризується відчуттям власної неадекватності при особистісному порівнянні індивіда з іншими членами спільноти (пацієнтами, колегами) та спричиняє певний дискомфорт, відчуття пригнічення власного «его», що здатне обмежувати комунікаційні властивості. Спричинений постійною небезпекою для соціального благополуччя, здоров’я та життя хронічний стрес супроводжується тривожним розладом, до якого входить низка симптомів та ознак (психічне напруження, тремор, панічний настрій), що супроводжується постійним відчуттям небезпеки, когнітивною девіацією та соматичними корелятами тривоги. Зі збільшенням лікарського стажу ці відхилення зберігаються, хоча прогресують незначно. При анестезіологічному стажі понад 30 років до показників, які перевищують «точку відсікання», приєднуються «соматизація» та «депресія». Рівень «соматизації» в цих групах дослідження вдвічі та більше перевищує показник за цією шкалою в лікарів-інтернів. З віком та тривалістю роботи за спеціальністю виникає певний дистрес, пов’язаний із відчуттями соматичного розладу (уявного або дійсного). Наразі нагальною проблемою є розробка спеціальних психотерапевтичних програм і впровадження їх при роботі з лікарями за спеціальністю «Анестезіологія».