ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТЬЮТOРСТВA ЯК EФEКТИВНOЇ МЕТОДИКИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню термінологічних концептів тьюторства як ефективної методики індивідуалізації навчального процесу. Охарактеризовано зміни моделей освітніх практик, що сприяють розширенню ролей педагога, який має виконувати не лише освітньо-виховні функції, а й здійснювати педагогічний супровід індивідуальних освітніх програм суб’єктів навчання. Такі завдання може забезпечити тьюторська діяльність, де тьютор виконує функцію співрозробника освітніх проектів і програм, консультанта у сфері освітніх послуг, поєднуючи ролі наставника й проектувальника освітніх систем. З’ясовано основні етапи зародження тьюторства в контексті історичного розвитку. Наголошується, що впровадження тьюторства є невід’ємним аспектом індивідуалізації навчання у медичному ЗВО і здійснюється шляхом опанування умінь мотивувати навчально-пізнавальну та виховну діяльність студентів. Увага акцентується на необхідності аналізу різноманітних методик та підходів щодо впровадження тенденцій тьюторства у навчально-виховний процес. Розглядаються питання найважливіших критеріїв створеного тьютором і студентом освітнього простору: здійснення успішного тьюторського супроводу навчання, формування особистості й способу життя майбутнього фахівця; багатоманітність і варіативність задоволення освітніх пропозицій; конструювання і здійснення індивідуальної освітньої та виховної програми. Охарактеризовано основні вміння, якими повинен володіти тьютор: сформованість фундаментальних методичних знань і здатність застосовувати їх у процесі професійної діяльності; засвоєння стратегій упровадження й використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі; здатність до конструктивно-проектної діяльності; уміння мотивувати навчально-пізнавальну діяльність; здатність керувати проектною діяльністю студентів; мотивація до безперервної самоосвіти й самовдосконалення.