ГЕРБАРТ І ГЕРБАРТІАНСТВО В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПЕДАГОГІЦІ: ІСТОРІЯ Й СУЧАСНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.2.11143Ключові слова:
гербартіанство, Й.-Ф. Гербарт, педагогічні погляди, навчальний план, теорія і практикаАнотація
У статті запропоновано оцінку діяльності Й.-Ф. Гербарта і гербартіанців в історії педагогіки Німеччини та дореволюційної Росії, а, відтак, й України; окреслено вплив вчення Й.-Ф. Гербарта і гербартіанців на розвиток педагогічної науки; досліджено запозичення ідей цих представників у шкільній освіті, а саме процеси формування, зміни в напрямах, ідеях, принципах і завданнях навчально-виховного процесу; розкрито структурні та змістові особливості гербартіанської педагогіки; окреслено шляхи популяризації гербартіанства в європейських країнах та значення теоретичної спадщини гербартіанців у сучасній історії педагогіки.
Посилання
Kapterev, P. (1915). Didakticheskiye ocherky [Didactic essays]. Moscow: Viktoriya [in Russian].
Komarovskyy, B. (1940). K istorii gerbartianskogo napravleniya v pedagogike [On the history of the Herbarian direction in pedagogy]. Sovetskaya pedagogika – Soviet Pedagogy, 2, 17-29 [in Russian].
Muzychenko, A.F. (1911). Yogann Frydryh Gerbart i yego shkola [Johann Friedrich Herbart and his school]. Ocherky po istoriiy pedagogycheskykh ucheniy. Moscow: Polza [in Russian].
Muzychenko, A.F. (1908). Otchet o spetsialnykh zanyatiyakh pedagogikoy v zagranichnoy komandirovke (1906–1908 gg.) [Report on special classes in pedagogy on a business trip abroad (1906–1908)]. Nezhyn [in Russian].
Muzychenko, A.F. (1909). Filosofsko-pedagogicheskaya mysl i shkolnaya praktika v sovremennoy Germanii [Philosophical and pedagogical ideas and school practice in modern Germany]. Izvestiya istoriko-filologicheskogo instituta kniazya Bezborodko. T. ХХIV. Nezhyn [in Russian].
Pavliuk, S. (2011). Rozvytok osvitno-naukovoho kompleksu Nimechchyny v umovakh yevropeiskoi intehratsii [Development of the educational and scientific complex of Germany in the conditions of European integration]. Vyshcha shkola: naukovo-praktychne vydannia [in Ukrainian].
Anhalt, E. (2004). Bildsamkeit. J.F. Herbarts pädagogische Problemstellung aus heutiger Sicht. In: Zum aktuellen Erbe Herbarts. Ein Klassiker der Pädagogik nach der Jahrtausendwende. Oldenburg.
Asmus, W. (1975). Die Autonomie der Pädagogik Herbarts. Zeitschrift für Pädagogik. Jahrgang 21 – Heft 3 – Juni 1975. Weinheim: Beltz Verlag.
Asmus, W. (1972). Herbart in seiner und in unserer Zeit. In: Asmus Walter Ausgabe 1. Aufl. Ort/Verlag Essen: Neue Deutsche Schule Verlagsges.
Caselmann, Ch. (1962). Der unsystematische Herbart. Heidelberg, Verlag Quelle & Meyer.
Coriand, R. (2003). Der Herbartianismus – die vergessene Wissenschaftsgeschichte. Rotraud Coriand. Klinkhardt: Bad Heilbrunn.
Fedchyshyn, N. (2014). Johann Friedrich Herbart i pedagogika herbartowska w czasah globalizaciji Europy. In: Wybrane zagadnienia jak ościks ztałceniai dokształcania. Dąbrowa Górnicza.
Fedchyshyn, N., & Magsumov, T. (2019). The Educational Activity in Galicia at the Beginning the 20th of the Century: Historic-Pedagogical Analysis and Perspectives. Skhidnoyevropeiskyi istorychnyi zhurnal – East European Historical Journal, 10, 66-73.
Lange, M.G. (1954). Totalitäre Erziehung. Das Erzie¬hungssystem der Sowjetzone Deutschlands. Frankfurt: Verlag der Frankfurter Hefte.
Petersen, P. (1950). Führungslehre des Unterrichts. Braunschweig, 2. Auflage.
Protner, E. (2009). Die Formalstufen und die „Verdammung“ des Herbartianismus am Beispiel Sloweniens. In: E. Adam, G. Grimm (Hg.): Die Pädagogik des Herbartianismus in der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. Wien: LIT-Verlag.
Rein, W. (1912). Pädagogik in systematischer Darstellung. 3. Bd. C.: Methodologie. Die Lehre von den Mitteln der Erziehung. 2. Aufl. Beyer &Söhne, Langensalza.
Seiler, H. (1966). Herbart’s Grundlegung der wissenschaftlichen Pädagogik. Aachen.
Zimmermann, W. (1971). Lehrplantheorie und Schulreform. Bildung und Erziehung. Düsseldorf: Pädagogischer Verlag Schwann, 24. Jhg., 1.Heft.
