ЖОВТА ГАРЯЧКА: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА

  • M. A. Andreychyn Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
  • N. A. Nychyk Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
  • N. H. Zavidniuk Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
  • Ia. I. Iosyk Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
Ключові слова: жовта гарячка, комарі роду Aedes, біологічна безпека, кровотеча, патогенетична терапія, профілактика

Анотація

Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та лабораторну діагностику жовтої гарячки (ЖГ), подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно її профілактики та лікування.

Наведено найновіші дані про ЖГ, особливості її розповсюдження. Вірус ЖГ (ВЖГ) належить до родини флавівірусів. Основним резервуаром збудника у природних осередках є мавпи, додатковим – можливо їжаки, сумчасті, гризуни, у яких інфекція перебігає латентно. ВЖГ потрапляє до людини при укусі інфікованого комара. Хвороба реєструється в Африці, Центральній та Південній Америці. Природний осере­док ЖГ на обох континентах підтримується завдяки циркуляції вірусу серед лісових комарів і диких приматів. Передача збудника людині відбувається в лісовому (джунглевому, сільському), проміжному та міському осередках. Найнебезпечніший в епідеміологічному плані є останній, який реалізується серед неімунних людей, внаслідок переміщення заражених осіб або шляхом випадкового перевезення інфікованих комарів. Тяжкий клінічний перебіг та ускладнення свідчать про особливу небезпеку цієї хвороби для людства. Інкубаційний період зазвичай становить 3-6 діб, рідко може досягати 10 діб. У типових випадках спостерігається три періоди хвороби: початковий гарячковий, період ремісії зі зниженням температури тіла і період венозного стазу. Летальність складає 5-10 %, в період епідемії – до 60 % і вище. Для ЖГ можливі також легкі, стерті, абортивні форми без жовтяниці й геморагічного синдрому. Для верифікації діагнозу впродовж 5 днів з моменту появи симптомів використовують полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією та серологічну діагностику (ELISA). Ефективного етіотропного методу лікування ще не розроблено, використовуються лише патогенетичні засоби. Натепер єдиним методом боротьби з цією інфекцією, згідно з рекомендаціями ВООЗ і CDC, є вакцинація. Щеплення необхідно зробити принаймні за 10 днів до подорожі в ендемічну місцевість. Обов’язково вакцинують працівників профільних лабораторій з групи ризику зараження. З 11 липня 2016 року ВООЗ прийняла рішення про виключення повторної вакцинації, оскільки одноразова доза забезпечує пожиттєвий імунітет.

Біографії авторів

M. A. Andreychyn, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

академік НАМНУ, професор, д. мед. н., завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського

N. A. Nychyk, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

к. мед. н., доцент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського

N. H. Zavidniuk, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

к. мед. н., доцент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського

Ia. I. Iosyk, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

к. мед. н., асистент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського

Посилання

Barrett, A.D., & Monath, T.P. (2003). Epidemiology and ecology of yellow fever virus. Advances in Virus Research, 61, 291-315.

Gardner, Ch.L., & Ryman, K.D. (2010). Yellow Fever: A reemerging threat. Сlinics in Laboratory Medicine, 30 (1), 237-260, doi: [10.1016/j.cll.2010.01.001].

Tomlinson, W., & Hodgson, R.S. (2005). Centennial year of yellow fever eradication in New Orleans and the United States, 1905-2005. La State Medical Society, 157 (2), 216-217.

Staples, J.E., & Monath, T.P. (2008) Yellow fever: 100 years of discovery. JAMA, 300 (8), 960-962.

Gould, E.A., & Solomon, T. (2008). Pathogenic flaviviruses. Lancet, 9611 (371), 500-509.

Chambers, T.J., McCourt, D.W., & Rice, C.M. (1990). Production of yellow fever virus proteins in infected cells: identification of discrete polyprotein species and analysis of cleavage kinetics using region-specific polyclonal antisera. Virology, 177 (1), 159-174.

Waigmann, H., Deres, K., Hewlett, G., & Welker, L. (2001) Viral infections and treatment. Marsel Dekker, inc. New York: Basel, 590.

Fernandez-Garcia,M.D., Mazzon M., Jacobs M., & Amara, A. (2009). Pathogenesis of flavivirus infections: using and abusing the host cell. Cell Host Microbe, 5 (4), 318-328.

Monath, T.P. Pathogenesis and pathophysiology of yellow fever. Advances in Virus Research, 60, 343-395. doi: 10.1016/S0065-3527(03)60009-6.

Monath, T.P. (1999). Facing up to re-emergence of urban yellow fever. Lancet, 9164 (353), 1541.

Bres, P.L. (1986). A century of progress in combating yellow fever. Bull World Health Organ, 64 (6), 775-786.

Monath, T.P. (2006). Yellow fever as an endemic/epidemic disease and priorities for vaccination. Bulletin de la Société de Pathologie Exotique, 99 (5), 341-347.

Monath, T.P. (2001). Yellow fever: an update. Lancet Infect Dis., 1 (1), 11-20.

Brunette, G.W., Kozarsky, P.E., Magill, A.J. (2009). CDC health information for international travel 2010. Elsevier, Online.

Briand, S. Beresniak, A., & Nguyen, T. (2009). Assessment of yellow fever epidemic risk: an original multi-criteria modeling approach. PLоS Neglected Tropical Diseases, 3, 483.

Bryant, J.E., Holmes, E.C., & Barrett, A.D., (2007). Out of Africa: a molecular perspective on the introduction of yellow fever virus into the Americas. PLoS Pathogens, 5 (3), 75.

Monath, T.P. (1991). Yellow fever: Victor, Victoria? Conqueror, conquest? Epidemics and research in the last forty years and prospects for the future. The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene, 45 (1), 1-43.

Barrett, A.D., Higgs, S. (2007). Yellow fever: a disease that has yet to be conquered. Annual Review of Entomology, 52, 209-229.

Mutebi, J.P., Wang, H., & Bryant, J.E. (2004) Phylogenetic and evolutionary relationships among yellow fever virus isolates in Africa. Journal of Virology, 75, 6999-7008.

Monath, T.P., & Cetron, M.S. (2002). Prevention of yellow fever in persons traveling to the tropics. Clinical Infectious Diseases, 34 (10), 1369-1378.

Onyango, C.O., Ofula, V.O., Sang, R.C. (2004). Yellow fever outbreak, Imatong, southern Sudan. Emerging Infectious Diseases Journal, 10 (6), 1063-1068.

Monath, T.P. (2008). Treatment of yellow fever. Antiviral Research, 78 (1), 116-124.

Lvov, D.K., Alekseev K.P., Alimbarova, L.M., Alimper, T.I., Alhovskiy, S.V., Andronova, L.V… & Yuzakov, A.G. (2013). Rukovodstvo po virusologii. Virusy i virusnyie infektsii cheloveka i zhivotnykh [Virology guide. Viruses and viral infections of humans and animals]. Moscow: MIA [in Russian].

WHO. (2016). Yellow fever Outbreak. The Uganda Experience. ARCI meeting. Dar es Salaam, Tanzania, May. https://reliefweb.int/disaster/ep-2016-000059-uga

Barnett, E.D. (2007). Yellow fever: epidemiology and prevention. Clin. Infect. Dis., 44, 850-856.

(2018). Zhovta lykhomanka: shcho potribno znaty ta yak uberehtysia? [Yellow fever: what you need to know and how to be protected?]. Retrieved from: https://phc.org.ua/news/show/zhovta-lihomanka-shcho-potribno-znati-ta-yak-uberegtisya?fbclid=IwAR1L3UFMGo_IW0NK4vhp4HvD5yRbETRJUr4_7vtxzMApGReSXMnXDo9IYOg [in Ukrainian]

Pan American Health Organization; World Health Organization. (2017). Laboratory diagnosis of yellow fever virus infection. http://www.paho.org/ (last accessed 15 March 2017).

CDC (2017). CDC health information for international travel (Yellow Book). Chapter 3: infectious diseases related to travel – yellow fever. https://wwwnc.cdc.gov/travel/yellowbook/2018/infectious-diseases-related-to-travel/yellow-fever.

Drosten, C. (2002). Rapid detection and quantification of RNA of Ebola and Marburg viruses, Lassa virus, Crimean-Congo hemorrhagic fever virus, Rift Valley fever virus, dengue virus, and yellow fever virus by real-time reverse transcription-PCR. Journal of Clinical Microbiology, 40, 2323-2330.

Domingo, C., Patel, P., & Yillah, J. (2012). Advanced yellow fever virus genome detection in point-of-care facilities and reference laboratories. Journal of Clinical Microbiology, 50, 4054-4060.

World Health Organization. (2017). Yellow fever: case definitions for public health surveillance. https://www.who.int/ith/updates/20160727/en/.

Andreichyn, M.A., Zavidniuk N.H., & Nychyk, N.A. (2016). Problemy khvoroby Zika u sviti [Problems of Zika’s disease in the world]. Infektsiini khvoroby – Infectious Diseases, 1 (83), 56-62 [in Ukrainian]

Bestpractice (2016). Yellow fever. https://bestpractice.bmj.com/topics/uk-ua/906/differentials.

Andreichyn, M.A., Vasylieva, N.A., Ivakhiv, O.L., Ishchuk, I.S., Kachor, V.O., Kopcha, V.S…& Nychyk, N.A. (2007). Infektsiini khvoroby v praktytsi dilnychnoho i simeinoho likaria [Infectious diseases in practice of district and family doctor]. Ternopil: TDMU, Ukrmedknyha [in Ukrainian].

Advisory Committee on Immunization Practices (2011). General recommendations on immunization – recommendations of the ACIP. MMWR Recomm Rep., 60, 1-64.

Vasconcelos, P.F., Costa, Z.G., & Travassos da Rosa, E.S. (2001). Epidemic of jungle yellow fever in Brazil, 2000: implications of climatic alterations in disease spread. Journal of Medical Virology, 65, 598-604.

Huggins, J.W. (1989). Prospects for treatment of viral hemorrhagic fevers with ribavirin, a broad-spectrum antiviral drug. Reviews of Infectious Diseases, 11, 750-761.

Ter Meulen, J., Sakho, M., & Koulemou, K. (2004) Activation of the cytokine network and unfavorable outcome in patients with yellow fever. The Journal of Infectious Diseases, 190, 1821-1827.

Julander, J.G. (2013). Experimental therapies for yellow fever. Antiviral Research, 97, 169-179.

Staples, J.E., Bocchini Jr, J.A., & Rubin, L. (2015). Centers for Disease Control and Prevention (CDC). Yellow fever vaccine booster doses: recommendations of the Advisory Committee on Immunization Practices, 2015. MMWR, 64, 647-650.

Gotuzzo, E., Yactayo, S., & Córdova, E. (2013). Ecacy and duration of immunity after yellow fever vaccination: systematic review on the need for a booster every 10 years. The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene, 89, 434-444.

World Health Organization Department of Immunization, Vaccines and Biologicals. Fractional dose yellow fever vaccine as a dose-sparing option for outbreak response. July 2016.

Опубліковано
2019-01-30
Номер
Розділ
Огляди та лекції