«ХТО В ОКЕАНЕ БАЧИТЬ ТІЛЬКИ ВОДУ, ТОЙ НА ЗЕМЛІ НЕ ПОМІЧАЄ ГІР»

Автор(и)

  • І.В. Богадєльніков Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2012.4.541

Анотація

Суперечки про роль і місце людини серед інших представників тваринного світу були й раніше та не припиняються досі. При цьому більшість учених і філософів ще в старовині погодилися з Гомером, який говорив, що «між всіляких істот, які дихають і ходять, тут, на нашій землі, людина найбільш жалюгідна» [1]. Пізніше великий Луї Пастер сказав: «Панове, останнє слово буде за мікробами!» Сьогодні, для еволюціоністів, такий погляд є альфою і омегою.

Біографія автора

І.В. Богадєльніков, Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

Відповідальний секретар журналу "Інфекційні хвороби", професор.

##submission.downloads##

Опубліковано

2013-06-21

Як цитувати

Богадєльніков, І. (2013). «ХТО В ОКЕАНЕ БАЧИТЬ ТІЛЬКИ ВОДУ, ТОЙ НА ЗЕМЛІ НЕ ПОМІЧАЄ ГІР». Інфекційні хвороби, (4). https://doi.org/10.11603/1681-2727.2012.4.541

Номер

№ 4 (2012)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).