ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМ КОМПЛЕКСНОЇ КОРЕКЦІЇ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТОВСТОЇ КИШКИ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПОТИРЕОЗОМ НА ТЛІ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ

Анотація

Встановлено позитивний зв’язок між станом щитоподібної залози (ЩЗ) та складом мікробіоти кишечнику. Обмежена кількість досліджень свідчить про ефективність пробіотичних продуктів на метаболізм левотироксину та активність гормонів ЩЗ при гіпотиреозі (Гт). Зв’язок між Гт і хронічним панкреатитом (ХП) вивчений недостатньо і наразі немає переконливих даних, які б підтверджували пряму залежність між цими двома станами. Мікробіоценоз товстої кишки (МБК) – це складна екосистема мікроорганізмів в організмі, яка має далекосяжні наслідки для здоров’я людини. Розуміння його складної взаємодії з такими захворюваннями як Гт і ХП важливе для з’ясування механізмів розвитку цих нозологій і потенційних шляхів лікування, особливо при поєднаному перебігу. Саме тому дослідження стану МБК та його корекції є перспективною сферою при коморбідному перебігу ГТ на тлі ХП.

Мета – дослідження ефективності включення комбінації препарату α-ліпоєвої кислоти та синбіотика до комплексного лікування хворих на Гт у коморбідності з ХП задля корекції порушень мікробіоценозу товстої кишки.

Матеріали і методи. Досліджено 107 пацієнтів із коморбідним перебігом Гт і ХП, яких було розподілено на 3 групи за комплексними програмами лікування: перша – 32 пацієнти (отримували протокольне лікування (ПЛ) Гт та ХП, друга – 36 пацієнтів (ПЛ + препарат α-ліпоєвої кислоти (діаліпон турбо), третя – 39 пацієнтів (ПЛ + препарат α-ліпоєвої кислоти + синбіотик (лактімак форте), зіставних за віком і статтю.

Результати. Застосування запропонованих програм привело до збільшення частки пацієнтів із нормальним складом МБК у 1-й групі до 18,7 %, у 2-й групі – до 25,0 %, у 3-й групі – до 59,0 %. Кількість пацієнтів з ДБК різного ступеня після лікування зменшувалась у групах порівняння з 81,2 % у 1-й до 75,0 % у 2-й і до 41,0 % у 3-й групі, що довело високу ефективність запропонованих програм лікування хворих на Гт на тлі ХП.

Так, вміст Bifidobacterium bifidum у 1-й групі після терапії із застосуванням ПЛ збільшився у 2,39 разу, у 2-й групі – у 69,45 разу (на два порядки), у 3-й групі – у 259,07 разу (на три порядки). Вміст Lactobacillus у 1-й групі після терапії збільшився у 2,88 разу, у 2-й групі – у 9,45 разу (на один порядок), у 3-й групі – у 76,7 разу (на два порядки). Це довело достовірно вищу дієвість програми лікування із включенням α-ліпоєвої кислоти на вміст сапрофітної цукролітичної флори при застосуванні протокольної терапії, додаткове ж включення синбіотика підвищило ефективність попереднього комплексу, що привело до нормалізації вмісту цих мікроорганізмів.

Висновки. Доведено, що включення до протокольної терапії пацієнтів із гіпотиреозом на тлі ХП курсу α-ліпоєвої кислоти, а особливо у комбінації із синбіотиком, забезпечувало позитивну динаміку складу і співвідношення мікробіоценозу товстої кишки: збільшилась частка пацієнтів із нормальним складом МБК у групі протокольної терапії до 18,8 %, у групі із включенням α-ліпоєвої кислоти – до 25,0 %, у групі із включенням α-ліпоєвої кислоти і синбіотика – до 59,0 %, а кількість пацієнтів з ДБК різного ступеня після лікування зменшувалась відповідно з 81,3 % у 1 групі, до 75,0 % у 2 групі і до 41,0 % у 3 групі.

За динамікою параметрів бактеріограми, під впливом лікування було встановлено статистично вищий рівень дієвості терапевтичної програми із додатковим включенням комбінації α-ліпоєвої кислоти і синбіотика порівняно з протокольною програмою і програмою із додаванням α-ліпоєвої кислоти (p<0,01), що дозволяє рекомендувати додаткове застосування препарату α-ліпоєвої кислоти та синбіотика у комплексній корекції МБК при поєднаному перебігу гіпотиреозу і хронічного панкреатиту.