ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СХЕМ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С НА ФОНІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ТА БЕЗ НЕЇ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1681-2727.2022.2.13187Ключові слова:
хронічний гепатит С, ВІЛ-інфекція, поєднана інфекція, лікування, противірусні препарати прямої дії, міжнародні дослідженняАнотація
Мета роботи – порівняння ефективності різних схем терапії хворих на хронічний гепатит С (ХГС) з використанням моно- і пангенотипних противірусних препаратів прямої дії (ПППД) при супутній ВІЛ-інфекції та без неї, а також зіставлення отриманих результатів з рядом міжнародних досліджень.
Пацієнти і методи. Обстежено 71 хворого на ХГС, а також 77 – з поєднаною ВІЛ-інфекцією/ХГС. 37 хворих на ХГС і 22 – на ВІЛ-інфекцію у поєднанні з ХГС отримували дві схеми терапії: переважно моногенотипну (ледіпасвір 90 мг + софосбувір 400 мг 1 раз на добу внутрішньо), або пангенотипну комбінацію ПППД – софосбувір 400 мг і велпатасвір 100 мг 1 раз на добу внутрішньо. Тривалість терапії за обома схемами становила 12 тиж.
Результати. Пацієнти в порівнюваних групах за основними параметрами не відрізнялися, за винятком осіб з ХГС без ВІЛ-інфекції, які були старші за віком (р<0,05).
За відсутності ВІЛ-інфекції через 4 тиж моногенотипної терапії у 78,9 %хворих, інфікованих 1b генотипом HCV, встановили зниження активності АлАТ і АсАТ, і така ж кількість осіб досягла вірусологічну відповідь.
Після закінчення 12-тижневого курсу моногенотипна терапія продемонструвала біохімічну відповідь у 89,5 %, а вірусологічну – у 78,9 % хворих, інфікованих 1b генотипом HCV. Стійка ж вірусологічна відповідь була досягнута у 73,7 % хворих з аналізованим генотипом HCV.
Пангенотипна схема використання ПППД (софосбувір у поєднанні з велпатасвіром) забезпечувала кращі результати – усі пацієнти, незалежно від генотипу збудника, отримали біохімічну та стійку вірусологічну відповідь.
Суттєвих змін у клінічному перебігу ВІЛ-інфекції у ВІЛ/HCV-коінфікованих під час лікування ХГС не було.
Висновки. У разі комбінації ВІЛ-інфекції з ХГС ефективніть апробованих схем була подібною з хворими на HCV-моноінфекцію: стійка вірусологічна відповідь (СВВ) при застосуванні моногенотипної терапії ПППД досягнута у 66,7 % хворих з 1b генотипом HCV, та в усіх ВІЛ-інфікованих, які отримували апробовану пангенотипну комбінацію ПППД. При цьому пангенотипна схема привабливіша не тільки з огляду на вищу ефективність, але й у зв’язку з відсутністю серйозних небажаних явищ.
Порівняльний аналіз результатів цього дослідження з результатами терапії ХГС в міжнародних протоколах показав, що частота СВВ у наших пацієнтів зіставна з аналогічними дослідженнями ASTRAL-1, ASTRAL-3, ASTRAL-5 та американських і західноєвропейських науковців щодо терапії ХГС, а також ВІЛ/HCV-коінфекції.
Лікування ХГС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів варто розпочинати якомога раніше, після встановлення діагнозу хронічного гепатиту, доки немає глибокого фіброзу й клінічних ознак цирозу печінки і хворі не потребують призначення антиретровірусної терапії. У такому разі вірогідність досягнення СВВ при ВІЛ/HCV-коінфекції наближається до результатів терапії хворих тільки на ХГС.
Посилання
WHO. (2017). Global Hepatitis Report. [E-resource]. Retrieved from: http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/255017/WHO-HIV-2017.06-eng.pdf;jsessionid=CA38A4EABD4E35A52C6364B08AA04D1C?sequence=1
Kondratyuk, L. (2021). New standards of hepatitis B and C treatment have been adopted in Ukraine: advantages and disadvantages of the new documents. Your health. [E-resource]. Retrieved from: https://www.vz.kiev.ua/v-ukrayini-pryjnyato-novi-standarty-likuvannya-gepatytiv-v-ta-s-perevagy-i-nedoliky-novyh-dokumentiv/6. [In Ukrainian].
(2017). Hepatitis C in Ukraine. [E-resource]. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82_C_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96#cite_note-hu-1 [In Ukrainian].
Order of the Ministry of Health of Ukraine of January 15, 2021 No. 49. (2021). Standards of medical care «Viral hepatitis B in adults». [E-resource]. Retrieved from: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/01/2021_49_standart_vgv_dor.pdf
Order of the Ministry of Health of Ukraine dated 15.01.2021 No. 51. (2021). Standards of medical care «Viral hepatitis C in adults». [E-resource]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0051282-21#Text
Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine. (2022). Time to choose health. [E-resource]. Retrieved from: https://phc.org.ua/dlya-pacientiv/pro-vilsnid [In Ukrainian].
(2016). HIV-infection in Ukraine. Newsletter. Kyiv, 45. 130 p. [In Ukrainian].
Koval, T. I. (2018). HIV-Infection and Chronic Hepatitis C in Co-infected Patients: Clinical and Epidemiological Characteristics and Optimization of Treatment and Diagnostic Tactics. Extended abstract of Candidate’s thesis (Infectious Diseases). Kharkiv [In Ukrainian].
Lincoln, D., Petoumenos, K., Dore, G. J., & Australian HIV Observational Database. (2003). HIV/HBV and HIV/HCV coinfection, and outcomes following highly active antiretroviral therapy. HIV medicine, 4 (3), 241-249.
American Association for the Study of Liver Diseases; Infectious Diseases Society of America. HCV guidance: recommendations for testing, managing, and treating hepatitis C. (September 2017). [E-resource]. Retrieved from: http://hcvguidelines.org/ (last accessed 26 September 2017).
Kohli, A., Shaffer, A., Sherman, A., Kottilil S. (2014). Treatment of hepatitis C: a systematic review. JAMA, 312, 631-640.
Afdhal, N., Reddy, K. R., Nelson, D. R., Lawitz, E., Gordon, S. C., Schiff, E., ... & Kwo, P. (2014). Ledipasvir and sofosbuvir for previously treated HCV genotype 1 infection. New England Journal of Medicine, 370(16), 1483-1493.
Gogela, N. A., Lin, M. V., Wisocky, J. L., & Chung, R. T. (2015). Enhancing our understanding of current therapies for hepatitis C virus (HCV). Current HIV/AIDS Reports, 12(1), 68-78.
Wehmeyer, M. H., Ingiliz, P., Christensen, S., Hueppe, D., Lutz, T., Simon, K. G., ... & Schulze zur Wiesch, J. (2018). Real-world effectiveness of sofosbuvir-based treatment regimens for chronic hepatitis C genotype 3 infection: Results from the multicenter German hepatitis C cohort (GECCO-03). Journal of medical virology, 90(2), 304-312.
Anna, L. Z., Monica, M., & Laura, G. (2018). Sofosbuvir/Velpatasvir for the treatment of Hepatitis C Virus infection. Acta Bio Medica: Atenei Parmensis, 89(3), 321.
Ferenci, P. (2017). Current Treatment of Chronic Hepatitis C. Liver Pathophysiology, 781-789.
Bischoff, J., & Rockstroh, J. K. (2020). Are there any challenges left in hepatitis C virus therapy of HIV-infected patients. International journal of antimicrobial agents, 56(1), 105527.
Wong, Y. J., Thurairajah, P. H., Kumar, R., Tan, J., Fock, K. M., Law, N. M., ... & Ang, T. L. (2021). Efficacy and safety of sofosbuvir/velpatasvir in a real-world chronic hepatitis C genotype 3 cohort. Journal of Gastroenterology and Hepatology, 36(5), 1300-1308.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Інфекційні хвороби
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
