СЕПСИС: РОЗПІЗНАВАННЯ І ЛІКУВАННЯ

Автор(и)

  • Ж.О. Ребенок Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2008.3.1006

Анотація

З позицій доказовості обґрунтовано абсолютну неспроможність поширеної синдромальної гіпотези сепсису (С) як синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ). Абсолютна більшість хворих на С, лікування яких здійснювалося з позицій синдромальної гіпотези, помирала. Натомість інфектологічна теорія розглядає С як нозологічно самостійне бактерійне або грибкове імуносупресивне інфекційне захворювання з характерними сепсисними патоморфологічними тканинними процесами. Лікування таких хворих з позицій інфектологічної теорії супроводжується летальністю, що наближається до 1 %.

Наведено науково обґрунтоване бачення етіології, патогенезу, клініки та діагностики С. З інфектологічних позицій розглянута класифікація цієї хвороби, а також найбільш ефективне лікування, спрямоване на усунення безпосередньої причини недуги – збудника/збудників і подолання імунної недостатності.

Біографія автора

Ж.О. Ребенок, Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

Відповідальний секретар журналу "Інфекційні хвороби", професор.

##submission.downloads##

Опубліковано

2013-07-15

Як цитувати

Ребенок, Ж. (2013). СЕПСИС: РОЗПІЗНАВАННЯ І ЛІКУВАННЯ. Інфекційні хвороби, (3). https://doi.org/10.11603/1681-2727.2008.3.1006

Номер

№ 3 (2008)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).