ГЕПАТИТ Е: ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

Автор(и)

  • П.В. Гриза Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2727.2006.3.1218

Анотація

Вперше гепатит Е був виділений і описаний М.С. Балаяном в 1983 р. у хворих на гепатит «ні А ні В» військовослужбовців Радянської Армії, які воювали в Афганістані.

При ретроспективному дослідженні, проведеному у 90-х роках, ученим удалось ідентифікувати молекулярні компоненти вірусу і він був названий вірусом Е. Назва вірусу Е відповідає алфавітному порядку відомих на сьогодні вірусів гепатитів А, В, С, D, а також з метою підкреслити в його назві - ентеральні, ендемічні та епідеміологічні особливості.

Проведені дослідження збудника гепатиту Е показали, що вірус є безоболонковою сферичною частинкою розміром від 27 до 34 нм з наявністю одноланцюгової РНК (7 500 нуклеотидів) позитивної полярності [1]. Міжнародний комітет з таксономії вірусів відніс вірус гепатиту Е до окремої генетичної групи.

Біографія автора

П.В. Гриза, Тернопільський державний медуніверситет ім. І.Я. Горбачевського

Відповідальний секретар журналу "Інфекційні хвороби", професор.

##submission.downloads##

Опубліковано

2013-08-05

Як цитувати

Гриза, П. (2013). ГЕПАТИТ Е: ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ. Інфекційні хвороби, (3). https://doi.org/10.11603/1681-2727.2006.3.1218

Номер

№ 3 (2006)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.                          Лицензия Creative Commons
    1. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

  1. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).